Матеріали автора Валерія Павленко

Процедура бронювання військовозобов’язаних дає змогу приватним компаніям і державним структурам зберегти на роботі важливих працівників. Утім, ми виявили, що в законодавчій системі є певні прогалини, які відкривають простір для зловживань.Ми спробували розібратися, як працює ця система, у яких галузях економіки найбільше заброньованих працівників та чи є схеми, які дають змогу роботодавцям уникати бронювання.

“Ганьба!”, “Мерзотники!”, “Уявляю, як це все ріже очі хлопцям у холодних окопах”, “Ви що ***нулись?” — це коментарі під постом київської спільноти у ФБ, яка написала новину про встановлення різдвяного містечка біля торговельного центру.

«Жоден психолог не допоміг мені так, як перебування поруч із людьми, які мене розуміють. Ігор реально врятував мені життя», — розповідає військовослужбовець Руслан Косенко.

Під час підготовки нашого репортажу про протести на польсько-українському кордоні Texty.org.ua надіслали запит у Міністерство закордонних справ України. У відповіді МЗС розповіло, що робить для припинення протестів польських перевізників та розблокування польсько-українського кордону.

109-й автобус — це зручний маршрут, який допомагає без пересадок дістатися з таких густонаселених районів, як Позняки і Березняки, до центру на Правому березі.Цей автобус у теорії дуже зручний: на зупинки він має під'їжджати кожні 20–40 хвилин, також за ним можна простежити в застосунку моніторингу громадського транспорту й підлаштувати вихід із дому чи офісу до його прибуття на зупинку. Але це лише в теорії.

Texty.org.ua відвідали прикордонний пункт Медика-Шегині, поспілкувалися з польськими протестувальниками та українськими водіями по обидва боки кордону. Що ми з’ясували, читайте в нашому репортажі.

Моя прабабуся Ганна Кучер народилася 1914 року в селі Черепин Київської області. Вона народилася в буремний період — перші роки її життя припали на Першу світову війну, Українські визвольні змагання і прихід радянської влади в її рідне село.А розквіт її юності припав на Голодомор 1932–1933 років.

"Стоять у кімнаті дорослі мужики, починають перебирати пальцями, показувати дулі, водночас треба ще стежити за диханням. Голос із колонки каже: "А зараз я торкатимуся до вашого чола", — Валентин Плітчук весело копіює монотонний голос із терапевтичних сеансів. — Ходить якийсь чувак і всіх мужиків торкає за спину. Тоді я думав, що не вистачає тільки халата й м’яких стін".

Після численних операцій для бійців, які втратили кінцівки, починається період реабілітації. Комусь треба заново вчитися ходити, комусь — тримати ложку й писати. Кожен крок, кожен рух дається через пекельний біль і долання зневіри.

Донька військового Аліна Карбан поділилася історією про перейменування вулиці в Миргороді на честь її загиблого батька. Він був відомою в місті людиною: волонтером, депутатом, учителем, директором школи, головою районної ради.