ТЕКСТИ проаналізували 10 тис. стенограм з виступами Путіна за 22 роки його правління.>>

Люди та організації, які в різний спосіб підтримують Росію та її політику в 19 країнах Європи. Ми допрацювали й оновили наш датасет, а також зробили його зручнішим для пошуку.>>

Російські війська стрімко наблизилися до Маріуполя із Заходу — напрямку, з якого ніхто не чекав на загрозу. Місто атакували 18–22 тис. росіян за потужної підтримки важкої техніки, артилерії, авіації та флоту. Їм протистояли близько 5,7 тис. українських захисників з дуже обмеженою кількістю зброї та боєприпасів. Навіть за такого співвідношення сил битва за Маріуполь тривала 86 днів, 82 з яких — у цілковитому оточенні.>>

TEXTY.org.ua на основі алгоритму автоматичної класифікації супутникових знімків проаналізували руйнування 40 населених пунктів в Україні. >>

П’ять тижнів, тобто 36 днів, від 24 лютого до 31 березня, на пагорбах під Черніговом у селі Новоселівка і поблизу точилися криваві бої. Тут застрягли росіяни, які збиралися взяти Київ за три дні.Спільний проєкт ТЕКСТІВ та газети "Вість" (Чернігів)>>

Ми дослідили, як упродовж року війни змінювалася площа окупованих російською армією українських територій, якою зброєю та як інтенсивно ворог намагався знищити українські міста й енергосистему, як це вплинуло на рівень освітлення у столиці.>>

Через велетенський масштаб руйнувань Північну Салтівку нині називають мертвим районом, або мертвим містом — 70% будівель тут пошкоджено чи знищено. Сотні багатоповерхівок розбиті, чорні. Але насправді район живий. Люди й досі живуть там, де, здається, вижити неможливо. Приходять навідувати свої понівечені домівки, ніби хворих родичів. Вивозять якесь майно — і сподіваються колись повернутися.>>

“Ми в безпеці, в нас АЕС, сюди не зайдуть, тут не стрілятимуть, з таким не жартують” — думали мешканці Енергодара. Але вони помилилися. Ми простежили, що відбувалося на ЗАЕС та в Енергодарі від часу захоплення міста. >>

ТЕКСТИ проаналізували майже 60 млн твітів, щоб зрозуміти, як вели паралельну українсько-російську війну в одній з ключових соцмереж світу>>

“Тату, я боюсь самольота”, — прошепотіла дворічна Кіра й притулилася до батька. Тієї миті моє серце стислося від болю. Я мріяла, що літак для нашого малятка буде символом подорожей, відпочинку та спокійного й заможного життя. А він став символом жаху.Спільний проєкт ТЕКСТІВ та газети "Вість" (Чернігів)>>