Олексій Арестович — насправді значно більше, ніж просто медійна постать. Його прізвищем можна назвати хронічну хворобу, яка вразила суспільство й передовсім українську владу. І про це варто поговорити більше.

Ми дослідили телеграм-канали, які інформують про місця й час видачі представниками військкоматів повісток на вулицях українських міст. Таких є по кілька в кожному обласному центрі.

Я навряд чи пішла б на фільм про Барбі, якби не його повсюдна реклама — свої взаємини з цією лялькою я воліла б залишити в минулому.

Суперечки, або, як заведено казати, “срачі” в соцмережах, здається, були завжди. Але останнім часом вони набувають дедалі загрозливіших масштабів. Лунають взаємні звинувачення й на особистісному рівні, й щодо певних прошарків українського суспільства. ТЕКСТИ вирішили дослідити, як саме це відбувається та що чи хто є рушійними силами таких конфліктів.

Село на одній з трас на схід від Києва. Сонячний день несподівано розриває гуркіт: гвинтокрил мчить кудись над кронами дерев, за ним поволі рухаються БМП і займають зручні вогневі позиції. Ще далі – гуркіт короткого бою.

Вдома у киянки Тетяни Ляшенко живе близько двохсот кажанів — зимують у холодильнику. Тваринок вони разом з колегами з команди рятувальників забрали з під'їздів або витягли з шахт ліфтів. Тетяна – керівниця команди з порятунку тварин.Кажани зазвичай взимку лягають у сплячку, проте можуть прокинутися, якщо їх потурбує якийсь майстер-прокладач кабелю. Потім залітають у теплий під’їзд, де вже не можуть заснути. А на двір їх відпустити не можна — замерзнуть.

Проголошена президентом Зеленським «деолігархізація» наразі має всі ознаки українських «піар-реформ» – гонитви за лояльністю виборців шляхом створення ілюзії вирішення справді актуальних суспільних проблем за допомогою ефектних, але контрпродуктивних кроків.

Після еміграції до Канади у 2000-му я відвідував Україну шість разів: у 2003, 2006, 2011, 2013, 2016 та 2018 роках. І щоразу бачив, як країна змінюється на краще. Говорю не про політичні зміни, а про загальну якість життя. Порівнюючи з тим, що було в Україні 2000 року — прогрес колосальний. Якість сервісу — день і ніч. Кількість машин — день і ніч. Можливість подорожувати — день і ніч. Автор: Євген Лакінський, автор книжки «Мій Квебек. Люди, мови і життя у Квебеку і навколишній Канаді».

Середина літа – саме час поговорити про українські пляжні традиції – ті, що змушують багатьох із нас цуратися місцевих річок і озер, шукати безлюдні морські пляжі на українському морі, а за кордоном – готелі, «де поменше наших».– Софія! Б**ть, сюди іди, кому я сказала, – чується ніжний материнський крик. Софії на вигляд три роки. Вона не послухала маму і знову забігла у воду. Тепер на ній мокрі трусики, і мамі це не подобається. Вона знімає їх і пускає дівчинку бігати пляжем голяка. Я ж вболіваю, щоб мала не посадила попу на суміш трави, піску і недопалків.У різних містах на різних водоймах відпочивають різні люди, але скрізь є речі, місця, звички та явища, які можна назвати українськими пляжними традиціями, і спостерігати практично біля кожної водойми.

В Україні на руках у людей є від 200 то 300 тис. металошукачів. Якщо відкинути тих, хто має кілька детекторів одночасно, чи виходить «у поля» вряди-годи, – може йтися про 100 тисяч активних копачів. Коли в одній місцевій спільноті громадяни активно стали на бік «чорнокопів», ми вирішили написати цю статтю.