У Києві відкрили освітньо-реабілітаційний центр “Трініті ХАБ” для людей із порушеннями зору. Під час війни робота центру буде зосереджена на реабілітації ветеранів, які мають порушення зору або втратили його.

“На тілі мого сина не залишилося живого місця, він поранений і контужений. Якби не було цього центру, йому було б надзвичайно важко” — ось як відгукується про Соціально-психологічний центр у Славутичі Валерій Худолєй, заступник командира Славутицької роти охорони ЗСУ.Він має трьох синів, які також воюють. Колись Соціально-психологічний центр Славутича допоміг його родині, а тепер він запрошує сюди своїх підлеглих.

Зіновій Паляниця дістав осколкове поранення обох ніг під Бахмутом 20 грудня 2022 року. Побратими вивезли його з-під обстрілів. Пройшов через багато лікарень. Численні осколки, що залишилися в нозі, завдавали нестерпного болю.«У державних лікарнях казали, що нічого не можуть зробити, що так все і буде, — розповідає Зіновій. — Мені порадили добровольчий шпиталь «Брасс». Тут багато кого на ноги поставили. Тут хороші лікарі, спеціалісти».

Боєць ЗСУ Євген Шибалов описав на своїй Фейсбук-сторінці історію про армійські будні. Історія — хоч і дотепно написана, насправді актуальна, сумна і показова, бо ілюструє чимало проблем, з якими стикаються сьогодні бійці та офіцери ЗСУ. Поширюємо її з дозволу автора. Далі — його пряма мова.

Національний реабілітаційний центр “Незламні” у Львові — унікальне місце. Це великий суперсучасний мультидисциплінарний центр, де військові та цивільні люди з травмами можуть пройти повний курс лікування — від операції до протезування та відновлення зовнішності.Texty.org.ua побували в “Незламних” і дізналися, чим особливий центр, як тут створюють протези для військових і як можна потрапити сюди на реабілітацію.

Державне підприємство “Галичина” у Львові раніше спеціалізувалося на комплексній реабілітації людей з інвалідністю. Однак через повномасштабне вторгнення центр змінив фокус діяльності й тепер опікується лише військовими, які проходять реабілітацію після важких травм і ампутацій кінцівок.Texty.org.ua відвідали “Галичину”, щоб дізнатися, як відбувається реабілітація в центрі, як військові можуть туди потрапити, з якими проблемами стикаються пацієнти і як можна підтримати свою близьку людину після травми.

Чернігівець Сергій Погребняк, зв’язківець 1-ї окремої танкової Сіверської бригади, воює з першого дня повномасштабного вторгнення. Був на війні й раніше: його мобілізували у 2015-му в 36-ту окрему бригаду морської піхоти. Після демобілізації у 2016-му почав пити. За чотири роки спився, намагався покінчити життя самогубством. Повернутися до життя тоді йому допомогли в приватному реабілітаційному центрі.

Національна комісія з реабілітації за поданням Українського інституту національної пам'яті (УІНП) реабілітувала українського кінорежисера вірменського походження Сергія Параджанова.

“Не очікуйте, що людина повернеться з фронту такою, як була, — радить психолог Сергій Тітаренко. — Не розпитуйте про досвід. Усі розповіді про війну має ініціювати той, хто повернувся. Не будьте байдужими, але й не будьте нав’язливими”.У розмові з Texty.org.ua колишній військовий розповів про свій шлях до професії психолога, про те, чим різняться системи психологічної реабілітації військових у США і в Україні та як допомогти ветеранам адаптуватися до життя за межами армії.

36-річний водій Євген Смага з Чернігова пішов воювати в перші дні повномасштабного вторгнення. У березні 2022-го був важко поранений, але вижив. Втратив ногу, опанував протез. Після реабілітації пішов працювати в таксі й отримав 250 тис. грн мікрогранту за державною програмою “єРобота” на відкриття автомийки.