Статті

Наявність в Україні сучасного дальнобійного озброєння дало змогу порушити й так не надто надійні та технологічні логістичні ланцюжки, які вибудували росіяни на підступах до лінії фронту. Про це пише італійський воєнний експерт Томас Тейнер. На його думку, це суттєво ускладнить постачання снарядів, а також харчування й іншого забезпечення на передову. Дослідники відкритих даних зібрали інформацію про склади, які уже вдалося поцілити нашим Збройним силам. ТЕКСТИ нанесли їх на карту.

Коли торік у серпні Олена Запорожан відкривала своє ательє-майстерню у Полтаві (39 квадратів, дрібні ремонти, пошив суконь, постелі й дитячого одягу), подумати не могла, як усе закрутиться з початком повномасштабної війни.Текст: Ярослава Тимощук, фото: Аліна Смутко.

Рішення про масштабні обмеження свобод не можуть ухвалювати лише генерали. Тим паче, що ситуація на фронті хоч і хитка, але не критична. Або нам брешуть.

Росія напала на Україну з трьох напрямків. Північного (на Київ), південного (на Херсон і спроба пробитися до Одеси) та східного (Харків і Зона ООС). На першому етапі російські війська швидко просувалися територією України й зупинилися на межі 100-150 км від кордону. Це логістична межа, за яку Росії важко постачати свої війська без використання залізниці. Тому не дивно, що залізничні вузли стали однією з перших цілей російського вторгнення. Найбільш болючими для України виявилися захоплення Куп’янська й Мелітополя. Водночас на півночі російські війська не змогли взяти під контроль жодне велике місто чи залізничний вузол.

Під час війни Росія активно використовує англомовних ботів, щоб просувати антиукраїнські та антизахідні наративи в соціальних мережах, зокрема в англомовному сегменті ютубу. Нещодавнє дослідження аналітичної компанії Trementum виявило, що в коментарях до відео найбільших американських новинних каналів вигідні Кремлю посили "засівають" користувачі з десятків країн, більшість із них – з Південно-Східної Азії. Хоча у впливі такого коментування на суспільну думку можна сумніватися, проте ця історія демонструє, яким різноманітним є пропагандистський інструментарій, з яким працює Росія задля досягнення власних інформаційних, політичних і воєнних цілей. ТЕКСТИ публікують головне з дослідження.

Харківський напрямок

Власник підприємства "Сівертранс" Віктор Вікторовський на другий день війни віддав машини в користування, коли стало зрозуміло, що місцеві морги не справляються й тіла загиблих ніде зберігати. Три фури два місяці стояли на вулиці Пирогова, ще одна — біля другої міської лікарні в Чернігові.

Штатні пропагандисти, які називають себе "журналістами", пишуть тексти про майбутні злочини України, а коли потім російські військові їх здійснюють, пропагандисти звинувачують Україну

Травневий сонячний день, на вулиці пасеться худоба. Десь удалині чути звук російської артилерії. Місцеві мешканці кажуть, що не звикають до нього – бо так буде не завжди. Проте нині окупанти щодня б’ють по селу Лимани, що біля Миколаєва, і застосовують навіть заборонені касетні снаряди. Російські збройні сили хотіли пройти крізь село на Миколаїв, але їм це не вдалося. ЗСУ не пропустили сюди ворога. За словами місцевих, від росіян їх розділяють близько 3 км.

Наприкінці травня 2022 року в соцмережах почали організовану кампанію з доксінгу (практики зловмисного оприлюднення особистої інформації в інтернеті) українських військових, спецслужб, волонтерів і міжнародних тренерів, які допомагають Україні боротися проти російського вторгнення. Оператори цієї кампанії стверджують, що вони – група патріотично налаштованих російських хакерів, що бере участь у волонтерській діяльності, яку вони назвали проєктом "Немезіда" (Project Nemesis). Аналітикиня відкритих даних Еліз Томас підготувала розгорнутий аналіз цього проєкту для аналітичної групи "Інститут стратегічного діалогу" (Institute for Strategic Dialogue). ТЕКСТИ публікують адаптований переклад статті.