Стотисячний мітинг у Києві і євромайдани по всій Україні та за кордоном засвідчили: українці готові виходити на вулицю за своє європейське майбутнє. Хамська поведінка Януковича, який зриває Угоду про Асоціацію з ЄС, обурили людей більше, ніж будь-які події після 2004 року. Через масовість і ентузіазм цих акцій їх стали навіть порівнювати з Майданом-2004. Всупереч поширеним уявленням про раптовість і стихійність Помаранчевої революції, Майдан готувався довго й ретельно. На Євромайдані організаційні заходи фрагментарні. Майдани порівнював: Тарас Шамайда

«Усі бачили, що я відкрито йду на смерть. Тому слухали мене», - пояснює лідер страйкарв, те як вдалося стримати колишніх підпільників від застосування сили. «Адміністрація провокувала насилля. В табір завезли холодну зброю: лопати, сокири, ломи. Деякі гарячі голови закликали щось підпалити. Усе це відбувалося не без допомоги провокаторів. Повстання потрібно було стримати від найменших силових ексцесів, бо вони завершилися розстрілами. Нам це вдалося.» Розмовляв: Олесь Кульчинський

Протест, інакшість, визволення, відродження часом може прорости на майже стовідсотково випаленому полі. Будь-яка людина здатна прийняти будь-яку найдикішу ілюзію, але так само будь-якої миті спроможна її й відкинути. Теза, що, здається, не втрачає актуальності. Те саме можна сказати й про владу страху та звільнення від нього. Звільнення від ілюзій, стереотипів чи страху – завжди екзистенційний досвід. Як і подальша сутичка з соціальною реальністю, котра з цієї миті стає осмислено ворожою. Кінець 2012 та початок 2013 року позначився появою відразу трьох помітних видань мемуарного характеру, пов’язаних із шістдесятниками та дисидентами. Мемуари читав: Олег Коцарев