Анонімка Марія М. поїхала в Туреччину відпочивати і цілу ніч не відповідала на дзвінки чоловіка. Таке написав фейсбук-користувач, стверджуючи, що Марія - його дружина. Новина в соцмережі розійшлася сотнями репостів. ТЕКСТИ разом з ІМІ створили навчальну гру про маніпуляції у медіа. Зіграйте й ви - і побачите, до яких маніпуляцій вдаються не надто сумлінні журналісти, щоб збільшити аудиторію. Проект: Texty.org.ua та ІМІ

Рейтинг маніпулятивних сайтів за результатами глибокого навчання.

Ми збудували глибоку нейромережу й навчили її виявляти маніпулятивні новини в інформаційному потоці. Застосувавши цей інструмент, ми зробили рейтинг маніпулятивних сайтів із так званого «третього ешелону», або, по-іншому — «зливних бачків». Сукупно такі сайти збирають понад 50 мільйонів візитів щомісяця, — а це аудиторія в кількасот тисяч людей щодня. Для порівняння, «Українська правда», за даними SimilarWeb, збирає 15 мільйонів. Ці сміттєві видання є поживним середовищем для російської пропаганди. Тут усе купується й продається, часто публікуються абсолютно дикі пояснення того, що відбувається. Проект Текстів

Довжина кожної макаронини означає кількість маніпулятивних новин певного типу. Перший сайт на графіку має найбільшу кількість сумнівних новин, останні – найменшу. Клікайте на назву сайту, щоб прочитати досьє.

У нинішньому світі новини бувають дуже різної якості — як-от, скажімо, і їжа. «Як це?» — може запитати непідготовлений читач. Усе просто: у низькоякісних новинах непорядні журналісти та редактори використовують брехню, емоційну накрутку, заголовки, які не відповідають дійсності. Як відрізнити якісні новини від отруйного шлаку? Треба діяти приблизно так само, як і з їжею. Відомі бренди дбають про репутацію й не продають споживачам зіпсутого продукту. Справедливо це й для новин. Аби зрозуміти, які видання працюють якісно, а які згодовують аудиторії все, що заманеться, Інститут масової інформації та «Тексти» дослідили стрічки новин ТОП-50 українських інформаційних сайтів. Збір новин та інфографіка: Тексти; аналіз новини: ІМІ

Російський уряд через компанії в Сербії та Кіпрі приховано фінансував групу начебто незалежних новинних сайтів у Східній Європі та Центральній Азії, аби розганяти через них теми, продиктовані Кремлем. Видання купували трафік і коментарі під своїми статтями. Автори: Холгер Роонемаа (POSTIMEES), Інга Спрінге (RE:BALTICA) Переклад з RE:BALTICA

«Суспільне телебачення» – це потужна машина. Воно має 5 загальнонаціональних теле- і радіо каналів: UA:Cуспільне, UA:Культура, UA:Українське радіо, Радіо Культура, Радіо Промінь. А також – 23 філії і, відповідно, регіональні радіо- та телеканали. До старту реформ все це добро належало державі і контролювалося київськими та місцевими чиновниками. Якість контенту була нижче плінтуса, а регіональні новини переповнені замовними матеріалами. В результаті реформ вдається зменшувати вплив чиновників, але програми здебільшого й досі нудні та нецікаві. Автор: Діана Дуцик, виконавчий директор Українського інституту медіа та комунікації, член Незалежної медійної ради, викладач Могилянської школи журналістики.