У майже 5% російськомовних новин на суспільно-політичну тематику за першу половину квітня є посилання на Telegram як на джерело інформації.

Керівництво «Радіо Свобода» та телеканалу «Настоящее время» запропонувало частини співробітників московського бюро виїхати з Росії. Про це повідомляє «Російська служба BBC», посилаючись на дев'ятьох співробітників цих організацій. Це перша подібна ситуація з часу відкриття бюро "Свободи" в Москві у 1991 році.

Дві третини (66,5%) читачів онлайн-новин не мають конкретного ресурсу, за яким вони стежать. Вони переважно читають новини, які час від часу трапляються в соцмережах, у Google, на сайті пошти тощо. На ТБ таке неприцільне споживання новин становить 43,5%, а в пресі – лише 9,3%.

За останній рік ми додали до нашої бази псевдосоціологів та прихованих піарників близько 50 «політичних експертів».Три десятки з цих «псевдоекспертів» піарили Віктора Медведчука, Вадима Рабіновича та їхню партію «Опозиційна платформа — За життя».Ми помітили кілька однотипних схем в їхній роботі.

У своїй колонці для detector.media Отар Довженко зауважує, що подібні дії шкодять не лише жертві, й добивають не тільки її – вони добивають рештки авторитету медіа та шкодять усьому суспільству.

У тому, що у Зеленського саме зараз вирішили провести пресконференцію, немає нічого дивного. Цьому ніби має бути логічне пояснення – якраз минув рік відтоді, як він інавгурувався. Хоча можна тлумачити й по-іншому — бенефіс влаштували для сім'ї російських дезінформаційних медіа, які працюють в Україні.

Знамениту Пулітцерівську премію отримав колектив New York Times "за серію захопливих репортажів, зроблених із великим ризиком, що викривають хижацтво режиму Володимира Путіна". Два з них стосуються України.

Аудіозапис прослушки з Гончаруком в головній ролі викликав жваве обговорення в українських медіа та соцмережах. Але він також став своєрідним лакмусовим папірцем для того, аби побачити, яка політична сила розганяє цей злив. Аналіз і текст: Юлія Дукач

Достатньо вагомому ньюзмейкеру (гравцю, який створює подію, котра стає новиною) запустити певну тему та генерувати якомога більше інфоприводів, а також провокувати своїх опонентів на відповіді – і медіа, навіть якісні, писатимуть про це. Навтіь коли подія надумана і створена суто для піару та не має нічого спільного з реальністю. І це ще не все: в більшості випадків ЗМІ самі не пишуть у своїх публікаціях, що тема – нікчемна, запущена лише для піару. Щоправда, якщо хтось із учасників дискусії говорить про це за них, то таке твердження зазвичай поширюється добре. Так само, як і повідомлення про контратаки – асиметричні піарні дії опонентів ініціатора тем. Автор: Артем Захарченко, Центр контент-аналізу, директор з досліджень