#медіа

Статті

NewsРабіновичОne. Телеканали NewsОne і 112 пропагують проросійських політиків. Espreso дає слово усім

Ми дослідили, хто найбільше ходив на ефіри телеканалів NewsОne, 112 та Espreso протягом останніх чотирьох років. Перший – явно реакційний, другий – приховано реакційний, третій – прогресивний. “Носій повідомлення сам є повідомленням» – цей відомий принцип, сформульований дослідником ЗМІ Маршалом Маклуеном, можна застосувати для аналізу українських телеканалів. Аби зробити узагальнений висновок про те, що вони повідомляють, можна не переглядати всі ефіри від початку й до кінця – достатньо подивитися, хто, коли і з якою частотою на ці ефіри ходив. Над проектом працювали: Юлія Дукач, Надя Кельм, Дарина Коваленко
Статті

Маніпулятор. Навчальна гра для журналістів

Анонімка Марія М. поїхала в Туреччину відпочивати і цілу ніч не відповідала на дзвінки чоловіка. Таке написав фейсбук-користувач, стверджуючи, що Марія - його дружина. Новина в соцмережі розійшлася сотнями репостів. ТЕКСТИ разом з ІМІ створили навчальну гру про маніпуляції у медіа. Зіграйте й ви - і побачите, до яких маніпуляцій вдаються не надто сумлінні журналісти, щоб збільшити аудиторію. Проект: Texty.org.ua та ІМІ
Статті

Інформаційне дно. Алгоритм визначив рейтинг маніпулятивності «сміттєвих» інтернет-ЗМІ

Ми збудували глибоку нейромережу й навчили її виявляти маніпулятивні новини в інформаційному потоці. Застосувавши цей інструмент, ми зробили рейтинг маніпулятивних сайтів із так званого «третього ешелону», або, по-іншому — «зливних бачків». Сукупно такі сайти збирають понад 50 мільйонів візитів щомісяця, — а це аудиторія в кількасот тисяч людей щодня. Для порівняння, «Українська правда», за даними SimilarWeb, збирає 15 мільйонів. Ці сміттєві видання є поживним середовищем для російської пропаганди. Тут усе купується й продається, часто публікуються абсолютно дикі пояснення того, що відбувається. Проект Текстів
Журналістика даних

Хто вішає найбільше локшини?

Довжина кожної макаронини означає кількість маніпулятивних новин певного типу. Перший сайт на графіку має найбільшу кількість сумнівних новин, останні – найменшу. Клікайте на назву сайту, щоб прочитати досьє.
Статті

Антирейтинг новин. Аналіз ТОП-50 сайтів, які читають в Україні

У нинішньому світі новини бувають дуже різної якості — як-от, скажімо, і їжа. «Як це?» — може запитати непідготовлений читач. Усе просто: у низькоякісних новинах непорядні журналісти та редактори використовують брехню, емоційну накрутку, заголовки, які не відповідають дійсності. Як відрізнити якісні новини від отруйного шлаку? Треба діяти приблизно так само, як і з їжею. Відомі бренди дбають про репутацію й не продають споживачам зіпсутого продукту. Справедливо це й для новин. Аби зрозуміти, які видання працюють якісно, а які згодовують аудиторії все, що заманеться, Інститут масової інформації та «Тексти» дослідили стрічки новин ТОП-50 українських інформаційних сайтів. Збір новин та інфографіка: Тексти; аналіз новини: ІМІ
Статті

Механіка впливу. Хто і як керує проросійськими медіа в європейських країнах, і хто їм платить

Російський уряд через компанії в Сербії та Кіпрі приховано фінансував групу начебто незалежних новинних сайтів у Східній Європі та Центральній Азії, аби розганяти через них теми, продиктовані Кремлем. Видання купували трафік і коментарі під своїми статтями. Автори: Холгер Роонемаа (POSTIMEES), Інга Спрінге (RE:BALTICA) Переклад з RE:BALTICA
Статті

Чи стало УТ-1 Суспільним телебаченням? Що вдалося команді, яка прийшла перетворювати держканали – і з чим вона не впоралася

«Суспільне телебачення» – це потужна машина. Воно має 5 загальнонаціональних теле- і радіо каналів: UA:Cуспільне, UA:Культура, UA:Українське радіо, Радіо Культура, Радіо Промінь. А також – 23 філії і, відповідно, регіональні радіо- та телеканали. До старту реформ все це добро належало державі і контролювалося київськими та місцевими чиновниками. Якість контенту була нижче плінтуса, а регіональні новини переповнені замовними матеріалами. В результаті реформ вдається зменшувати вплив чиновників, але програми здебільшого й досі нудні та нецікаві. Автор: Діана Дуцик, виконавчий директор Українського інституту медіа та комунікації, член Незалежної медійної ради, викладач Могилянської школи журналістики.

Підтримайте нас