#переселенці

Фрагменти

«Поки в Україні є безпечні місця, я не поїду звідси». Історії трьох індонезійських жінок, які лишаються з чоловіками-українцями попри війну

Після візиту президента Індонезії Джоко Відодо до Києва, а потім до Москви, коментатори відзначали проросійську налаштованість значної частини населення країни, і позитивне сприйняття наративів Кремля. Втім, далеко не всі індонезійці однозначно підтримують Путіна та його політику. На початку травня South China Morning Post публікувала зворушливу історію про індонезійських жінок, які живуть в Україні, і залишилися тут навіть після початку війни, разом зі своїми дітьми і чоловіками. На підсумок візиту Відодо «Тексти» подають скорочений переклад цієї історії.
Фрагменти

Чому ні українська держава, ні міста не мають житла для розселення евакуйованих людей (Погляд)

Аналітик міських даних, засновник KPI urban squad Олександр Рак пояснює, чому в Україні немає фонду соціального житла і як це впливає на нинішні проблеми з поселенням переселенців. Далі пряма мова.
Статті

Харків – Ізюм – Львів. Драматична історія мами з немовлям

Катерина за фахом – учителька музики та психологиня. Раніше все в її житті було злагоджено і стабільно: йога, танці, зустрічі з друзями. Згодом вона народила дитину, й у цей час почалася війна. Дівчина покинула дім і пережила зраду чоловіка. "У моєї однокласниці бабуся померла від холоду й голоду. Її не вдалося навіть гідно поховати – закопали на городі. Ви розумієте, який це жах? Просто катастрофа!" – каже переселенка з Харкова Катерина.
Статті

“Ми вже не впізнаємо Попасну на фото”. Історія мами й доньки, які пережили обстріли у своєму домі

"Коли твоє минуле виривають, як аркуш з книжки, а потім зминають і викидають, це неможливо прийняти, – каже Катерина Радіонова з міста Попасна на Луганщині. – Живи заново, починай з нуля… Шок неймовірний. Я не була до цього готовою. У мене стався нервовий зрив, у мами також”.Катерині 28, вона відрізняє “Град” від “Смерчу”, знає про життя в підвалі без комунікацій і під обстрілами. А також, як це – вдруге залишати рідний дім та їхати в невідомість.
Статті

"Що на нас чекає в Запоріжжі?" Як прифронтове місто щодня приймає тисячі евакуйованих людей

Глушимо двигун. Видихаємо. Поряд паркуються такі самі переселенці, як і ми. Утомлені люди відчиняють дверцята авто, розминають ноги, допомагають вибратися притихлим дітям, витягують собак, переноски з кішками й клітки з папугами та хом'ячками. Підходять волонтери, вітають і всміхаються.
Фрагменти

Ніякого "держава робить ремонти інвестиційних квартир" не можна допускати. ТОЧКА ЗОРУ

Аналітик Центру економічної стратегії Юрій Гайдай розмірковує над методами та заходами, які найкраще допоможуть розв'язати проблеми внутрішніх вимушених переселенців та тих, хто втратив житло під час війни. Висновок: прозорість ринку, конкуренція серед забудовників та ринкові/економічні стимули – найкращі передумови ефективності допомоги
Статті

Прихисток між Сходом і Заходом. Волонтери приймають десятки тисяч людей у Кропивницькому

“Люди в черзі спитали, чи є щось поїсти, – розповідають волонтери у гуманітарному центрі Кропивницького. – Талони на обіди того дня вже закінчились, але в нас лишилось кілька порцій, які замовляли для волонтерів у штабі. Винесли вже охололий борщ, за що було трохи соромно. Але вони так накинулися на нього. Ці люди були з Маріуполя”.
Статті

«Мондеґрін». Культовий письменник із Донецька Рафєєнко написав роман про переселенця українською мовою

Події в «Мондеґріні» розгортаються в режимі фантасмагорії, з досить складними асоціативними побудовами й алюзіями, але при цьому з чорним гумором та іронією. Емоційною противагою травмі війни для головного героя, окрім вивчення української мови, стає насичений еротизм. Читав Олег Коцарев.
Статті

Примус до корупції. Як держава практично змушує громадян отримувати соціальну допомогу

Ті вихідці з окупованого Донбасу, які ще до війни переїхали в інші куточки України, зараз змушені платити хабарі і ставати фіктивними переселенцями та отримувати соцдопомогу від держави. По-іншому не виходить оформити потрібні для життя документи. Автор: Євген Булавка

Підтримайте нас