У The New York Times вийшла стаття про єдину жінку-пілота, що служить в лавах ЗС України. Катерина керує гелікоптером Мі-8, виконуючи завдання проти російських військ у складі 18-ї окремої бригади армійської авіації. Texty.org.ua публікують переклад ключових фрагментів матеріалу.

Історія у стилі фільму "Врятувати рядового Раяна" трапилася із пілотами батальйону безпілотних систем 63 бригади та піхотинцем 60 ОМБр, який потрапив під обстріл й опинився в критичній ситуації.

Медсестра з 230 окремого батальйону Сил територіальної оборони м. Дніпро знищила групу окупантів пострілом з гранатомета і врятувала підрозділ від оточення.

Андрій Сечко два роки жив в окупованому селищі на лівому березі Дніпра. Він навчався в українському виші, допомагав ЗСУ, ховався від обшуків — і зміг виїхати. Свою історію Андрій розповів виданню Бабель. Texty.org.ua публікують ключові фрагменти матеріалу.

Україні вдалося визволити з неволі 175 захисників у ході обміну і 22 – під час спеціальних заходів поза обмінами.

Texty.org.ua за давньою пам’яттю (я працював тут рівно до дня вторгнення) попросили мене описати, як і чому я вивчив в армії дві іноземні мови. Попри те що я згадую конкретні методи та мобільні застосунки (не реклама), не знаю, чи це буде для когось мотивацією, чи навпаки, але принаймні постараюся бути чесним: як то кажуть, плюси, мінуси, підводне каміння.

Український військовий, відомий в соціальній мережі X (твіттер) під ніком Капітан Двіжуха, на відпочинку у Венеції врятував пораненого ножем хлопця.

Texty.org.ua продовжують публікацію серії заміток військовослужбовця про армійське життя, замаскованих під художній твір.Попередні замітки Олександра Котика ви можете прочитати тут (про лавандовий раф) і тут (про емоційні метонімії).

27 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання на фронті загинув оператор безпілотних авіаційних комплексів бригади “Птахи Мадяра” Василь Ратушний – син письменниці Світлани Поваляєвої і військовослужбовця ЗСУ Тараса Ратушного, старший брат воїна і громадського активіста Романа Ратушного, який загинув у 2022 році.

Texty.org.ua продовжують публікацію серії заміток військовослужбовця про армійське життя, замаскованих під художній твір.Першу історію від Олександра Котика можна прочитати тут.