Кремль створює у світі простір "альтернативних цінностей", який протистоїть нігілістичному, занепадницькому Заходу. Виправданням цьому служить відчуття моральної зверхності Євразії над Заходом, де Путін представлений як новий лідер світового консерватизму. Наприклад, традиціоналісти, ультраконсервативні організації, які виступають проти абортів та за родинні цінності, мають міжнародну мережу неурядових організацій, наближених до Кремля. Стаття є переказом дослідження Інституту політичного капіталу. Вивчався російський вплив у Австрії, Угорщині, Словаччині, Чехії та Польщі. Дослідники проаналізували персоналії, інституції, організації, події та медіа, котрі поширювали російську пропаганду. В оригінальному досліджені всі імена і назви вказані, ми їх не включили, аби не завантажувати читачів незнайомим контекстом

Новина про таку «революцію» приводить архітекторів в екстаз. Актори скандують «Разом нас багато!» та влаштовують грандіозне святкування з не менш грандіозним похміллям. А щойно минулося похмілля, знову змінилася влада. До бюро приходить у гості новий можновладець. Сюжет ідеально накладається й на новітню історію України з її доволі суперечливою синусоїдою лібералізацій і закручувань гайок: початок двотисячних – Помаранчева революція – побудова диктатури Януковича – Революція Гідності. Критик: Олег Коцарев