Вибір редакції

Постріл був вдалим – автоматичний міномет «Васильок» розлетівся разом з розрахунком, а за декілька секунд вибухнула і вантажівка, що була поряд з ним.

Поки не почалося масове повернення мешканців в Ірпінь, Бучу, Гостомель, Бородянку та інші міста Київської області після звільнення від російських окупантів, виникає важливе запитання: що там чекає? Поки триває документування воєнних злочинів проти убитих російською армією мирних мешканців та розмінування, побачити масштаби руйнувань можна згори (за допомогою дронів) та з фото очевидців.

Чернігів залишався в облозі майже місяць. Автомобільне сполучення відновилося вранці в понеділок, 4 квітня. Після підриву мосту через Десну виїхати з міста було практично неможливо.Олена Гобанова з родиною мешкає у багатоповерхівці у мікрорайоні Масани. Вони – серед тих, хто під час війни залишився вдома. Нижче – її розповідь про життя і побут в умовах відсутньої інфраструктури, обстрілів і облоги.

Ірпінь, Буча, Гостомель стали форпостом Києва – бої у цьому трикутнику тривали цілий місяць.Першим звільнили Ірпінь – 28 березня. 1 квітня стало відомо про звільнення від окупантів Бучі та Гостомеля. Під вечір того ж дня ЗСУ відновили контроль над Демидовом, Димером, Іванковом, що потерпали від окупантів з перших днів війни.ТЕКСТИ поспілкувалися з учасником контратаки в Ірпені й спробували відтворити хроніку подій, що увійдуть в історію цієї війни та боротьби за українську незалежність.Рій російських гелікоптерів атакував аеродром у Гостомелі у перший день війни. Там відбувся перший запеклий бій. 27 лютого перша колона російської техніки зайшла до Бучі. Того ж дня її вперше розбили на вулиці Вокзальній, що вела до Ірпеня.

До критої спортивної арени «Таурон» у Кракові — найбільша споруда такого зразка в країні, вміщає до 22 тисяч людей — кілька зупинок трамваєм із центру міста. Українців, які сюди добираються, легко впізнати, навіть не розмовляючи. Не валідують квитки (проїзд у громадському транспорті Польщі для українців відтепер безплатний), увесь час щось шукають у гугл-картах, деякі обличчя розгублені, як у людей, що не мають плану. Ще трохи поспостерігати, то можна розпізнати Чернігів, Харків та інші гарячі міста — по мимовільних здриганнях, коли пролітає літак або гуркоче трамвай поблизу.

Наразі в Україні налічується понад 100 памʼятників російському поету Пушкіну, 16 з них на території Криму. Гарна новина в тому, що памʼятників Тарасу Шевченку в нас таки більше, погана – що, окрім Кобзаря, жоден інший український культурний діяч не може позмагатися з Пушкіним у питанні увічнення на території України.

12-річного Артемка поховали у дворі через п'ять днів після смерті. Мама продовжувала щодня розмовляти із загиблим сином. Сусіди виїхали, а вона залишилася у підвалі, щоб бути поруч. Це одна із тисяч жахливих історій про злочини російської армії у заблокованому Маріуполі, які щодня чують волонтери від тих, хто вирвався з пекла. Там залишилося ще 160 тисяч мирних мешканців (як заявив мер 28 березня). Бердянськ – тимчасово окупований російською армією, але з нього є можливість виїхати далі.

“70 тисяч гривень власних заощаджень я вже витратила за шість днів на допомогу людям у Харкові в цьому жахітті, – написала 1 березня харківська волонтерка Юлія Піменова на своїй фейсбук-сторінці. – Ці гроші були відкладені на відпочинок, бо я так мріяла мандрувати світом. Зараз вже інша мрія – просто подихати вільно і вижити з рідними під бомбардуваннями.

Під час обстрілів українських міст ворожі снаряди часто влучають у подвір’я, дахи, автомобілі й не розриваються. Тоді ними займаються піротехніки. Ми поговорили із саперами Миколаєва, які вивозять нерозірвані боєприпаси.

Цього не може відбутися у 2022 році. Так я думала про можливість відкритого вторгнення росії в Україну. Стежила за новинами, читала прогнози західних експертів, але не вірила, що це може стати реальністю. Я наївно була переконана, що все це якісь політично-психологічні маневри, і на відкрите вторгнення Путін не наважиться. Як же я помилялася…