Вибір редакції

Вкрай важливо пам’ятати про подвиг мешканців окупованих міст і сіл України, які беззбройними вийшли проти армії окупантів.

Цей текст я пишу в містечку Хелмно на півночі Польщі. До українського кордону – майже 700 км. Шість років тому сюди поїхала на заробітки моя мама. Мені пощастило, бо мамин роботодавець запропонував мені роботу і дав безкоштовне житло. Працюю закрійницею на меблевій фабриці. Робота виснажлива, з 6:00 до 16:00 щодня. Мешкаємо ми у квартирі з трьома хлопцями з України. Нам з дітьми виділили окрему кімнату, ванна і кухня спільні. Це не те, до чого я звикла в Україні. Ми всі без кінця чатимося з подругами, котрі опинилися в різних країнах. Я вирішила про них написати.

На вулицях тимчасово окупованого Бердянська російські військові патрулі можуть забрати будь-кого, перевіривши паспорт та вміст телефону. Затримують і мордують активістів, чиновників, підприємців, селян. Щодня містяни дізнаються про нові й нові арешти. Учасників мітингів, що відбувалися упродовж перших трьох тижнів окупації, російські військові викрали й катували, змусивши записати відео із закликами до примирення.Як це було, і що відбувається сьогодні в курортному місті на березі Азовського моря – в матеріалі з Бердянська.

Разом з експертами ТЕКСТИ з’ясовують, які ракети, звідки й за яким принципом запускають російські загарбники, як змінилась інтенсивність обстрілів і чи реалістичними є оцінки залишків цих ракет на складах.

Після того, як українські війська відбили підкиївські території, щодня оприявлюються нові шокуючі історії. 132 розстріляних тіла виявили у Макарові. Число загиблих у Бородянці досі ще не можна встановити, в Гостомелі залишається невідомим місце перебування близько 400 зниклих безвісти. У Бучі, фотографії якої вразили увесь світ, підтвердили загибель 420 цивільних жителів і почали ексгумацію наступної братської могили. З інших сіл і містечок Київщини даних ще не надходило.

Будинки у недавно звільнених від російської окупації селах Вишгородського району, що в бік Чорнобиля, — як клітинки після гри у морський бій: вціліло, поранено. Змінюються краєвиди за вікном автівки: поліські дерев’яні хатки з кольоровими фігурними віконницями, двоповерхові квартирні будинки, статні особняки під червоною черепицею. Між помешканнями окопувалися росіяни, ставили між хатами танки, викопували схованки для техніки. Вікна тепер зяють пустками, дахи знесені, а подекуди від хат залишилися тільки обгорілі каркаси.

Недавно в нашому матеріалі ми розповідали про те, в яких умовах українська та російська армії зустрічають одна одну на Донбасі. Ми писали, що Росії знову загрожує розтягування лінії комунікацій, атаки на колони постачання та тилові бази. А також їхні сили легко можуть опинитися в ізоляції, якщо українські війська зруйнують мости через Сіверський Донець та Оскіл. Російські військові також це розуміють, тому намагаються вибудовувати систему безпеки в тилу. Особливо – систему протиповітряної оборони. Ми бачимо це на супутникових знімках.

Постріл був вдалим – автоматичний міномет «Васильок» розлетівся разом з розрахунком, а за декілька секунд вибухнула і вантажівка, що була поряд з ним.

Поки не почалося масове повернення мешканців в Ірпінь, Бучу, Гостомель, Бородянку та інші міста Київської області після звільнення від російських окупантів, виникає важливе запитання: що там чекає? Поки триває документування воєнних злочинів проти убитих російською армією мирних мешканців та розмінування, побачити масштаби руйнувань можна згори (за допомогою дронів) та з фото очевидців.

Чернігів залишався в облозі майже місяць. Автомобільне сполучення відновилося вранці в понеділок, 4 квітня. Після підриву мосту через Десну виїхати з міста було практично неможливо.Олена Гобанова з родиною мешкає у багатоповерхівці у мікрорайоні Масани. Вони – серед тих, хто під час війни залишився вдома. Нижче – її розповідь про життя і побут в умовах відсутньої інфраструктури, обстрілів і облоги.