Статті

Колишня донеччанка, юристка Лілія Вірьовкіна у 2014–2015 роках займалася визволенням полонених з “підвалів” «ДНР». Потім виїхала у вільну Україну та надає юридичні послуги переселенцям з Донецької й Луганської областей. Вона розповіла, як допомагала звільняти цивільних бранців в окупованому Донецьку. Записав: Юрій Луканов.

Книжка Алєксєя Юрчака «Все було назавжди, поки не скінчилося. Останнє радянське покоління» розповідає про життя молоді у 1970-ті та на початку 1980-х. Радянські ритуали втратили своє первинне значення. Партійні промови повторювали ті самі фрази та суперечили самі собі. «Нормальні» радянські люди не розуміли ані партійних активістів, ані дисидентів. Молодь не цікавилися ідеологічним дискурсом, але й не протистояла йому.Автор: Євген Лакінський, автор книжки «Мій Квебек. Люди, мови і життя у Квебеку і навколишній Канаді»

Зазвичай усе починається з того, що злочинці під виглядом привабливих жінок намагаються подружитись із чоловіками. Часом акаунти фейкові, а жінки діп-фейкові, але іноді бувають справжні. Секс-шантаж – ціла система: злочинні синдикати з Азії й навіть Африки викачують мільйони доларів з користувачів по всьому світу, користуючись онлайн-системами оплати та криптовалютами. Влада не встигає за швидким розвитком технологій, включно з глибоким фейком, щоб ефективно боротись із цим видом злочинності.

У шоу Бігуса ми чуємо голос, схожий на Медведчука, і бачимо, як журналісти сліпо йому вірять. Тим часом принцип, якому вчать на усіх журналістських тренінгах, звучить так: «Якщо твоя мама каже, що любить тебе, попроси докази». Це означає, що коли в журналіста є важлива документація чи записи, він має перевірити їхню правдивість. На тренінгах для початківців кажуть, що підтвердження потрібно дістати з трьох незалежних джерел. Далі спілкування з усіма можливими учасниками події, аналіз та зіставлення отриманих тверджень із реальними фактами. Коли це зроблено, можна говорити про журналістику. Якщо ні — це просто розважальне шоу, яке має такий самий стосунок до реальності, як і художній фільм.

Чергова серія нашого політичного шоу під назвою Проєкт закону «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)», безсумнівно, має високий рейтинг. «Антиолігархічний законопроєкт», як його назвали медіа, обговорюють усі. Ми теж прочитали документ і подивилися, хто підпадає під його дію та що їм загрожує.

Зеленський будує університет і бореться з олігархамиОчікування зустрічі Путіна з Байденом і погрози загостренням на фронтіНападки на українську мовуПровіщання інтеграції Білорусі з РосієюГреко-католики «продали страну и продали Христа»Дивіться, як змінювалися теми дезінформації протягом року, на інтерактивній візуалізаціїПеріод: 31 травня — 6 червня 2021 року.

Торік ТЕКСТИ докладно розбирали схеми, за якими працює імперія медведчуківських піарників. Це і використання сумнівних блогів як джерела інформації, і синхронність у роботі, і легалізація маніпуляцій через сумнівні соціологічні опитування. На жаль, за рік масштаби їхньої діяльності лише зросли.Цього разу ми детально проаналізуємо їхні маніпуляції на прикладі лише однієї зі структур, що публікують сумнівні опитування в інтересах Медведчука та його партії (найповнішу версію статті читайте у нашій базі). Виникла вона лише влітку минулого року, однак за цей час встигла «наклепати» десятки опитувань, до яких виникають серйозні запитання. Це структура під назвою ТОВ «Роботизовані телесистеми».

Епідемія COVID-19 показала, наскільки важлива циркуляція свіжого повітря у закритих приміщеннях. Погано провітрювані людні місця – ідеальне середовище для SARS-CoV-2 та й інших вірусів, що передаються повітряно-крапельним шляхом. Практично всі історії про суперпоширення ковіду – це про герметичні й неналежно вентильовані приміщення та велику кількість людей всередині, які говорили чи співали разом. У постковідному світі особлива увага приділяється оновленню вентиляційних систем у громадських місцях та потребі інвестувати у цю сферу для запобігання майбутнім спалахам вірусів, про які попереджають вчені. Як із цим в Україні? Ми спробували з’ясувати.

Що відрізняє письменника від графомана, як створити свою літературну школу, за що школярі ненавидять українську літературу, чому українські письменники ще не отримали Нобелівської премії. Про все це – в інтерв'ю з Володимиром Даниленком – автором одинадцяти книжок прози, менеджером багатьох літературних проєктів, зокрема конкурсів «Коронація слова», «Золотий Бабай», літературних підсумків року «Глиняний кіт», Міжнародної українсько-білоруської літературної премії «Воїн Світла».

Артем Чапай, автор кількох відомих книжок (від «Тата в декреті» до «Дивних людей») через умови пандемії почав освоювати стріт-фотографію. Одне з його фото вже стало популярним спершу в фейсбуці, а тоді в інстаграм-спільнотах вуличних фотографів з усього світу. Ми попросили нашу арт-директорку Надя Кельм відібрати кілька найкращих, на її думку, знімків. Більше ви можете побачити в автора.