Статті

НАБУ зберігало незалежність від Зеленського, а існування незалежної державної інституції відіграє важливу роль для збереження демократії, навіть коли працює недосконало. Тобто краще погане незалежне НАБУ, ніж таке саме погане чи навіть хороше, але підконтрольне президенту. Спроба ліквідувати цю незалежність вкладається в загальну логіку ігнорування Зеленським законів, які мають стримувати владу від авторитарних замашок. Але це ще не все. Протягом тижня сталося дві події, які істотно затягують вступ України до ЄС.

Цими вихідними Польщею прокотилася хвиля мітингів, які без перебільшення можна охарактеризувати як антимігрантську істерію. Організаторами виступили праві політичні сили «Конфедерація», «Право і Справедливість» та прихильники політика Ґжеґожа Брауна. У понад 80 містах на центральних площах звучали гасла «Ні міграції!» та «Польща для поляків», приправлені расистськими висловлюваннями.

Міністерство освіти України знову повернулося до ідеї скасування онлайн-навчання. Дистанційна форма може залишитися тільки для предметів українознавчого компонента і тільки в деяких школах. А звичайна шкільна програма — або екстернат, або приватні онлайн-школи, які багатьом не по кишені.

Чи призначить суд штраф від 3400 до 13 600 гривень за згадку в статті про те, що умовний Петренко є адвокатом Януковича? Чи потрібно буде виправляти весь архів статей у виданні, щоб уникнути неприємностей? Якщо буквально дотримуватися новопроголосованої статті Кодексу про адміністративні правопорушення, такий ризик є. Проголосований нардепами 16 липня в другому читанні скандальний законопроєкт № 12320, який, зокрема, передбачає покарання журналістів та інших публічних діячів за будь-яку згадку, що «повʼязує чи асоціює» адвокатів із їхніми клієнтами, розгромили юристи самої Верховної Ради і перед першим, і перед другим читанням.

Тема мобілізації для росіян не нова. Вони всіма засобами зривають процес мобілізації, сподіваючись, що нестача людей у нашому війську дасть їм змогу прорвати фронт. Тепер до пропаганди в соцмережах додалися удари «Шахедами» по ТЦК.

Днями вирок отримала Наталія Хмарук, ще одна суддя-перебіжчиця з Криму, яка перейшла на бік окупанта після анексії півострова. У 2014 році, скориставшись хаосом і доступом до судового реєстру, вона і далі вносила в українське правове поле свої рішення, вже працюючи на окупанта. Вони і досі чинні. Наскільки далеко зайшов цей хаос, наприклад, у питанні зарплати від України до моменту звільнення у квітні 2016 року, розбираємо нижче. Діяльність судді на боці окупанта не обійшлася без курйозів, через які зʼявилася низка жартів про агентку Хмарук. Зокрема, через її рішення про викидання з житла кримських ополченців прямо на мороз.

Київ фінансує угорських опозиційних журналістів, щоб ті критикували Орбана. ГУР України взяло під контроль опозиційну партію «Тиса» і тепер разом із Брюсселем намагається замінити угорський уряд на маріонетковий, який слухняно працюватиме в інтересах і Брюсселя, і Зеленського. Ці та багато інших абсурдних повідомлень публікували угорські провладні ЗМІ під час проведення консультативного референдуму щодо членства України в ЄС.

Росіяни знову обіцяли масштабний наступ цього літа. Проте аналіз червневого просування ворожої армії показує інше: найактивніші атаки зупинялися після кількох днів, а проривів було менше, ніж у попередні роки. Texty.org.ua проаналізували темпи і напрямки ворожого наступу в червні й на початку липня: де було найнебезпечніше, де працює лише пропаганда, а де фронт справді посунувся після тривалої паузи.

7 липня уряд одностайно і під надуманим приводом відмовився призначати Олександра Цивінського, обраного на відкритому конкурсі, директором Бюро економічної безпеки. Раніше призначені урядом члени комісії з добору намагалися зірвати її кворум. Це обурило бізнес і громадські організації, а провідні ділові асоціації звернулися до президента України з вимогою призначити обраного кандидата.Проте це далеко не перший конкурс за останні роки, до якого виникає багато питань. Згадаємо лише три найрезонансніші приклади того, як система знецінює ідею відкритого добору на вищі державні посади.

«Сидять на шиї» — цей штамп досі супроводжує українських біженців у Європі. Але офіційні дані свідчать про інше: тільки в Німеччині працює вже понад 300 тисяч українців. Більшість із них — жінки, які після втечі від війни не лише вивчили німецьку, а й відкрили власний бізнес або поєднують кілька робіт. Розповідаємо історії трьох українок, які працюють, платять податки і формують інше уявлення про біженців — як про сильних і відповідальних людей.