Статті

Вийшла нова книжка «Не народжені для війни» письменника Артема Чапая, який зараз на службі в ЗСУ. Почну з того, що ми, «мирні люди», у боргу перед тими, хто на фронті: і ті, хто живе в Україні, і ті, хто знайшов прихисток за кордоном, і ті, хто, як я, живе в діаспорі багато років, але має в Україні родичів та/або друзів. Важко зрозуміти, «як воно, воювати», поки сам не побачив це зблизька (у мене, як і в значної частини читачів, такого досвіду не було). Щоб пояснити це, а заодно й спробувати збагнути самому, Чапай намагається якнайточніше описати власні почуття.

Киянка Вікторія Шубіна, яка поїхала в Ізраїль у відпустку на кілька тижнів, опинилася в епіцентрі війни між Іраном та Ізраїлем. Вона розповіла, як їй вдалося повернутися в Україну через Єгипет, коли аеропорти вже не працювали, а морське сполучення було перекрито, і як їй у цьому не допомогли українські дипломати.

Олена Набокова, переживши втрату сина і важку депресію, заснувала в Запоріжжі центр, що допомагає дітям, підліткам і жінкам. Вона пройшла шлях від фельдшерки до засновниці громадської організації. Сімейна волонтерська ініціатива, яка починалася з турботи про задоволення базових потреб, за роки повномасштабної війни перетворилася на простір для навчання, розвитку й підтримки.

Кліщ сам по собі — це не проблема, окрім неприємних відчуттів, коли ви знімаєте із себе малого кровосмока. Щоб ваші проблеми стали відчутними, він має бути сам заражений бореліозом (хвороба Лайма). Також через зміну клімату період активності кліщів став довшим.

Російські ударні безпілотники за допомогою дронів-розвідників намагаються знищити мобільні групи української ППО, які збивають «Шахеди». Командир однієї з мобільних груп, що працює на північному сході України, розповів Texty.org.ua, як змінюється тактика російських атак і як на це відповідає українська ППО.

Про вплив нещодавно вбитого проросійського політика Андрія Портнова на судову й правоохоронну системи писали багато. Дехто називає його «сірим кардиналом» української влади. І, звісно, щоб отримати таку «посаду», Портнову потрібні були підтримка та звʼязки. Texty.org.ua вирішили дослідити, хто саме і як допомагав проросійському політику встановити свою владу над українськими інституціями.Для цього матеріалу ми використали лише відкриті джерела.

Недільного вечора 30 травня 1926 року в Києві вшановували пам’ять Івана Франка — у ці дні минала 10-та річниця його смерті. Небайдужі кияни були присутні на панахиді в Софії Київській, та багато хто думав про іншу особу — 26 травня в Парижі застрелили Симона Петлюру. Попри залізну завісу, новина про паризьку подію ширилася Києвом, а наприкінці панахиди, коли присутні вже виходили з храму, з хорів полетіла понад сотня листівок зі словами: «Люди, українці! Знову пролилася невинна кров кращого сина України. Доки ж терпіти. Схаменіться, будьте люди...».

Російські дрони все менше дирчать, тепер вони свистять, як німецькі бомбардувальники Другої світової.

У грудні 2024 року Texty.org.ua опублікували розповідь добровольця Романа Соломонюка про те, як він пішов у СЗЧ через дії полковника із совковим стилем керівництва, що призвели до занепаду бойового підрозділу.За пів року, що минуло від публікації, Романові вдалося повернутися на службу, але він зіткнувся з ігноруванням із боку ВСП і формальним підходом до розгляду справ СЗЧ. Перевірка діяльності командира жодних результатів не дала.

Бойові дії наприкінці зими та протягом значної частини весни на більшості напрямків велися відносно пасивно. Тобто росіяни атакували мало і відповідно просувалися дуже повільно — до 200 квадратних кілометрів за місяць. Проте в травні все змінилося. За даними DeepStateMAP, цього місяця ворог окупував 449 квадратних кілометрів української території, що є найгіршим показником у 2025 році. Наприкінці лютого ми публікували карту з просуванням росіян. Зараз показуємо, що відтоді змінилося.