Наш стабпункт розташовано приблизно за 12 км від лінії фронту, на одному з найгарячіших його напрямків. Саме у “стаб” евакуюють поранених з позицій, обробляють рани, відновлюють дихання, стабілізують стан і спрямовують далі до шпиталю.Як доброволець Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПМДШ) імені Миколи Пирогова я місяць працювала на стабпункті статистом (вела облік пацієнтів).Read this article in English

Військові лікарі провели унікальну операцію, діставши хвостовик міни з тіла військовослужбовця ЗСУ.

Фахівці з Києва розробили для військових електроквадроцикл HIMAKS.

Десятки тисяч людей втратили кінцівки з початку війни, що є небаченою кількістю жертв у нещодавніх збройних конфліктах на Заході, пише The Wall Street Journal.

За весь 2023 рік командування Медичних сил (КМС) не здійснило жодної закупівлі тактичних аптечок для Збройних сил, також досі не розроблені стандарти вимог якості до аптечки.

Абсолютна більшість українців – 78% – має близьких родичів або друзів, які отримали поранення або загинули через російське вторгнення.

Військовослужбовець ЗСУ з ніком Записничок СОБа пише у твіттер-треді про військову медицину та військово-лікарські комісії (ВЛК), з якими йому довелося стикнутися особисто. Нижче незначно відредагована пряма мова автора.

— Трохи збили температуру, але нижче за 39 не падає. Сьогодні (20 березня — ред.) була третя операція, завтра наступна, — розповідає телефоном 19-річний Дмитро Терещенко, солдат 119-ї бригади ТРО, окремого 167-го батальйону з позивним "Чемпіон", чернігівець. — Видаляють осколки. Вони в легенях, у нирках, у шлунку. Броня зовсім не захистила, усе пройшло крізь неї, — додає він. — Лікарі кажуть, що тепер у мене два дні народження. Бо з такими травмами не виживають.Read this article in English

Січень, 8:30 ранку, на вулиці сніжно й холодно. Військовослужбовець Мирослав Откович, спершись на милицю, підходить до будівлі військово-лікарської комісії у Львові. Комісія починає роботу о 09:00, але від 07:00 тут на холоді стоять військові. Військовий, кульгаючи, заходить усередину — в темні коридори-лабіринти. У будівлі немає жодної вивіски чи вказівника, незрозуміло, куди йти і що робити.

Росіяни систематично полюють на медиків і знищують медичні пункти на передовій. За таких умов натівські стандарти, які передбачають 1 год на транспортування пораненого до польового шпиталю, не працюють. У тилових госпіталях — черги на кілька сотень осіб, які поранені бійці мусять вистояти, щоб потрапити на огляд до лікаря й отримати довідку про комісування. Реабілітаційних центрів також недостатньо, зважаючи на кількість поранених.