Якщо порівнювати Крим сучасний і, скажімо, десятирічної давнини, миттю кидається у вічі, наскільки „мажорніший” та комфортніший став півострів. Ніби пропорційно розвитку комерції в Криму тут зросло й толерантніше ставлення до української мови. Принаймні, це відчувається, коли щось купуєш чи оплачуєш будь-які послуги. Український Крим побачив: Олесь КУЛЬЧИНСЬКИЙ, сходознавець

Як відомо, в російському православ’ї з багатьох святих звикли робити імперські символи. Мовляв, боролися не лише за віру, Христа, але й „за царя и отєчєство”. Причому історія перекручується так, мовби ані України, ані мови ніколи й не існувало – лише Малоросія і „нарєчіє”. Скажімо, у Почаївській лаврі не часто згадують про причетність насамперед до української, а не „всеруської” історії двох своїх святих: і Йова Залізо з XVII-го сторіччя), і преподобного Амфілохія, котрий був прихильником незалежності і лікував бійців УПА. Житіє святого досліджував: Олесь КУЛЬЧИНСЬКИЙ

Православні церкви Київського і Московського патріархатів сіли за стіл переговорів. Це революційна подія в церковному житті. Адже ще декілька років тому представники УПЦ МП відмовлялися бути присутніми разом із священнослужителями УПЦ КП навіть на загальнодержавних заходах. Про те, чи буде об’єднана Церква незалежною від Росії, ще не говорять. АВТОР: Тарас Антошевський, РІСУ

«Російська нація непереможна… Нам потрібно бути разом тільки з Росією… На духовному рівні найсильніший президент світу - це Медвєдєв...», - чув я обривки фраз за сусіднім столиком у кав’ярні неподалік парламенту. Думаєте, це розмовляли вітренківці з регіоналами чи якісь напівбожевільні православні фанатики? Зовсім ні - це український письменник Євген Пашковський розповідав своєму співбесіднику про нещодавно відкриті істини. Автор: Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ

Здавалося б, одержавши свободу, Російська православна церква Московського патріархату мала б пригадати пережиті нею страждання, покаятися за плазування перед безбожною владою і, діставши благословення, розпочати нове життя во ім`я Христа. В ім`я Христа – означає в ім`я свободи. Це було б тим більш важливо, що мракобісна окостенілість церкви виявилася одним із джерел потрясінь 1917 року.

Після своєї інтронізації Патріарх Московський Кирил заявив, що першою іноземною країною, яку він відвідає, буде Україна. Багато хто сприйняв це як знак особливої уваги: бо перед патріаршими виборами найбільша увага була прикута саме до позиції українських учасників собору - а вони становили майже третину всіх делегатів. Проте перший міжнародний візит відбувся до Стамбулу, тобто до Патріарха Константинопольського, який також носить титул Вселенського. І в центрі уваги знову були справи в Україні — чи не найболючіша тема у відносинах між Москвою і Константинополем. Та, здається, вони починають знаходити порозуміння з цього питання.