#література
«Бандера Distortion» Олега Шинкаренка. Письменник доводить до абсурду ідеалізацію і демонізацію лідера ОУН
Проросійський пропагандист Кочубей, який живе в Києві, знайомиться з екстравагантною націоналісткою Гремиславою, снайперкою АТО/ООС, яка пише роман про Бандеру. Його текст випадково опиняється в Кочубея, і так з’являються дві паралельні сюжетні лінії: перша – про пригоди Кочубея на фронті українсько-російської війни, друга – про Степана Бандеру.
Читав Олег Коцарев.
Оптимістично про хворобу: книжки особистого досвіду «Найважливіше — наприкінці», «Я, Ніна», «По той бік сонця» та «Не вагітна»
Наприкінці 2018 я написала матеріал для «Текстів», у якому йшлося про те, що сучасні українські письменники уникають табуйованих і соціально значущих тем. Більшість із них, як свідчить минулий видавничий рік, так і залишилися поза фокусом письменницької уваги, однак з’явилося декілька важливих книжок, у яких ідеться про переживання досвіду хвороби — власної чи близької людини. На цю тему наші автори також говорять нечасто, а тому до згаданих книжок варто придивитися ближче.
Читала: Тетяна Трофименко
«Мертві моделі» не гудуть: Скандинавський детектив у сучасному Києві
Що читачеві потрібно від детектива? Щоб було цікаво читати. І «Мертві моделі» Мартина Якуба— як раз такий детектив: відкриваєш щоб подивитися першу фразу, і відриваєшся вже десь на середині, та й те лише тому, що хтось відволік від читання. Книга динамічна, до того є кілька несподіваних поворотів сюжету і непередбачуваний кінець. «Навіть не здогадалася, хто вбивця, ледь не до самого кінця,» — написала Ольга Погинайко у коменті на Goodreads. Книга вийшла у видавництві «Смолоскип» 2019 року.
Автор: Євген Лакінський http://facebook.com/MiyKvebek
(Не)стерва. (Не)Ярославна. (Не)жертва. Як у сучасній українській літературі жінки пишуть про жінок
У сучукрліті дуже мало текстів, де йшлося б про позитивний жіночий досвід родинного життя й материнства. Дітям здебільшого відведене другорядне місце в розвитку сюжету. Натомість б’є рекорди повторюваності образ авторитарної травмованої матері-істерички, яка гнобить усіх, хто потрапляє в орбіту її невтишимої енергії. Дуже поступово жінка сучукрліту перестає бути тільки жертвою чи іграшкою, залежною від чоловіка в емоційному й матеріальному плані, недієспроможною поза парадигмою кохання й родини.
Авторка: Тетяна Трофименко
Роман «Любовне життя»: дуже точний, чесний і безжалісний опис психологічного стану молодого іммігранта
Книжка, насправді, дуже страшна. Бо це ж реально страшно — залишитися хворому на самоті без грошей і страховок посеред північно-американського міста, у дешевій орендованій квартирі. Коли не здатен ані працювати, ані навіть вийти з хати, але платити треба за все. Що б там не казали про ґендерну рівність, а Північна Америка досить ще патріархальна. Чоловік має робити перший крок, знайомитися, рятувати. Принаймні, цього від нього чекає суспільство. Оксана Луцишина не боїться казати правду про іммігрантське життя.
Євген Лакінський, іммігрант і автор книги «Мій Квебек. Люди, мови і життя у Квебеку і навколишній Канаді»
«То пан іще й неандерталець?» «Дивні люди» Артема Чапая: про Україну з любов’ю і гумором.
Якщо сказати про «Дивних людей» однією фразою, то давно я не сміявся так довго і щиро. Книжка просто нашпигована гумором. І гумор цей тонкий і глибокий. Ні, примітивні жарти теж є, але вкрай мало. А здебільшого —добра іронія. Україна, описана Чапаєм, неймовірно гарна, попри всі економічні та соціальні проблеми. Люди, що живуть в Україні, назагал добрі, хоч і мають тисячі недоліків.
Євген Лакінський, автор книги «Мій Квебек. Люди, мови і життя у Квебеку і навколишній Канаді» https://facebook.com/MiyKvebek/
Кононівські поля та залізна рука города. Яке сьогодні те, що описував Коцюбинський в Intermezzo? (ФОТО)
Автор "Подорожі в пошуках України" та The Ukraine, книжок, які почались у нас на ТЕКСТах старовинним (для нинішніх реалій) методом sms-репортажу, тепер узявся досліджувати Україну "повільними мандрами", пішки. Цього разву він проблукав понад тридцять кілометрів тими самими кононівськими полями, яким присвятив знамениту новелу Михайло Коцюбинський.Intermezzo через сотню років влаштував: Артем Чапай