Фільм називається «Олена». В ньому про боротьбу з собою, що завжди цікаво. Сюжет: хлопець і дівчина, втікають від своїх проблем у Швецію. Тут немає нав’язливої теми про невдоволення власною країною та життям у ній. І тут немає бажання втекти від соціальної несправедливості та нереалізованості як у добірці "Українські злі" та "Україна, гудбай!" І розчарування немає, з яким полишають режисери глядача усе того ж альманаху. Каннський фестиваль розпочинається сьогодні. Фільм дивилася: Вікторія Хоменко

Нічого собі сцена: солдат вермахту, вражений жорстокістю українця із допоміжної поліції, наказує йому відпустити єврейську дівчинку. Коли я подивилася цей уривок з німецького фільму «Наші матері, наші батьки» («Unsere Mütter, unsere Väter»), я також обурилася. Проте коли переглянула фільм повністю – усі три його серії доступні на YouTube зрозуміла, що згадана сцена щонайменше вирвана з контексту, а також дуже «вдало» обрізана. Авторка: Інна Завгородня, вільна журналістка, Німеччина

Не встигла вийти на екрани вітчизняних кінотеатрів друга частина альманаху, «Україно, Гудбай», під зловісною назвою «Українські злі», як її зняли з прокату. Мовляв не правильно оформили документи. Можна було б повірити, аби в альманасі не було фільму про кохання до Януковича, точніше його портрета. Іронія ще й в тому, що у колах близьких до Президента його так і називають: «Портрет». Збірка короткометражок хоч і на злобу дня, але нуднувата, за виключенням фільму про Портрет. "Злих" встигла подивитися: Олександра Киричук