Два фільми один про сліпих, другий про німих. І перший «Поводир» і другий «Племя» мають успіх. Один у публіки, інший на фестивалях. Але ці дві картини уособлюють різний підхід до української культури. Не дарма пересварилися і режисери і кінокриики. Текст: Роман Кабачій

Головний конфлікт, головна напруга стрічки – між патріотизмом і самопожертвою добровольців та тими умовами, в яких їм доводиться боронити Батьківщину. З одного боку, зворушливі хлопці, котрі з усіх сил намагаються за лічені дні опанувати бодай якісь ази військового мистецтва, з другого – держава, яка дає їм каски часів Другої світової, вчить маршируванню та надсилає не надто притомних командирів. Митці записалися добровольцями в Нацгвардію і зняли фільм. Короткометражну документалку, зняту в самій гущі подій, дивився Олег Коцарев

Місяць жовтень в цьому році можна було б назвати місцем українського кіно. Окрім традиційного фестивалю «Молодість», на якому цього року представлено п’ять прем’єр українських повнометражних фільмів, в цьому місяці в прокат вийшло також три ігрові стрічки, кожна з яких претендує на звання «досягнення». Українські фільми дивилася: Олександра Киричук