Політики при владі змінюються, а засадничі проблеми залишаються, більшість населення вперто живе минулим. Як вийти з цього кола? Джин Шарп вказує на необхідність спочатку переконати більшість у цінностях свободи. Андрухович пропонує не шкодувати за Донбасом, який може відділитися, дійсно там постійно голосують, як не за комуністів, так за Регіони, чи Вітренко. Прибалтійські держави здійснили свій ривок не в останню чергу через те, що не надали права голосу російськомовним - усім, хто туди приїхав після 1939 року. Ще один варіант - забрати право голосу у тих, хто отримує зарплату з бюджету. Про нього і подискутуємо. Автор: Володимир Золоторьов

У статті такі переплетіння правильних твердженнь і екстремістських заяв, необхідних заходів і утопічних проектів, що коментар потягнув на окремий матеріал. Перехід на «часткове резервування» - не примха жадібних банкірів, а потреба розвитку економіки. Інфляція корисна, вона не дозволяє жити на раніше вкрадені гроші. Автор: Владимир, учасник спільноти ТЕКСТІВ

У дитинстві здається, що світ навколо нас стабільний. Що він завжди був таким, як тепер. І наш дім вічний, і що дерево у дворі було завжди - і завжди було таким же високим. Так само, наше місто завжди було таким самим. І там завжди говорили такою ж мовою, як тепер. І решта світу так: у Франції завжди жили французи, у Англії - англійці, а у Польщі - поляки. А потім підростаєш. І виявляється, що твій дім побудували за 20 років до твого народження, а раніш тут чийсь фруктовий сад. І що дерево у дворі посадили ще пізніше. Автор: Євген Лакінський

В українців є така дурнувата риса – часто захищати щось, не задумуючись, що саме. Наразі це стосується старої архітектури Києва, яку так затято захищають чимало мешканців міста. Відома річ із психології – довколишні символи, лад у хаті впливають на особистість. Давно відомо: оточуюче середовище впливає на психіку. Те саме стосується й архітектури міст. Над містобудуванням розмірковував: Олесь Кульчинський

Вимога до продавця чи офіціанта відповідати українською часто сприймається, як "випєндрьож". А точніше - суто як прояв ідеалізму і бажання підігнати об'єктивну реальність під якісь абстрактні стандарти. Тобто, нав'язати іншим незручну для них поведінку виключно заради "Високих Ідей". Вважається, що всі навколо чудово розуміють російську, а отже "мовне питання" не є принциповим. Здається, ніби "національно свідомі" штучно ускладнюють ситуацію і створюють конфлікти на порожньому місці. Мовою переймався: Євген Остапенко

Дуже цікавим є ставлення до Гоголя націоналіста Євгена Маланюка. Під час свого празького періоду життя і творчості між двома війнами Гоголю дісталися дуже злі рядки Маланюка. Проте вже в США у есеї «Нариси з історії нашої культури» (1954) Маланюк захоплювався саме українською складовою творчості Гоголя, навіть поміщики з «Мертвих душ», зазначав Маланюк, є українськими поміщиками, з українським характером. Річниця з дня народження Гоголя вкотре дає привід подискутувати по «українськість» та «російськість» письменника.

"Голос за кадром" описує росіян красномовно: "кацап'юги ... дрібні, кривоногі, але дуже мордаті, з пласкими, налитими кров'ю мармизами", "кацапидла", "вошива кацапня". Може у тодішньому селі так і говорили, але автор це пише сьогодні і від свого імені. І ніяких нюансів. Нещодавно польський кінорежисер Єжи Гофман, котрий за словами письменника Василя Шкляра мав би працювати над екранізацією «Чорного Ворона» несподівано для багатьох українців заявив, що не буде цим займатися і пояснив відмову досить різко: «твір ксенофобський». ТЕКСТИ спробували подивитися на роман очима людини котра послідовно пропагує гуманістичні цінності і звернулися з проханням проаналізувати «Ворона» до Євгена Лакінського. Автори: Євген Лакінський, Орест Зог

Голосування – настільки грубий інструмент, що в половині випадків ти не знаєш, чи не голосуєш часом проти власних інтересів. Голосування завжди було незрозумілим і ледь не випадковим тицянням по клавішах урядової машини. На щастя, завдяки інтернету у нас є можливість виправити користувацький інтерфейс свого уряду. Може, потрібна гілка влади, яка діяла б незалежно з метою створення та підтримання юзер-френдлі інтерфейсу, за допомогою якого громадяни б могли керувати своїм урядом?.

Цієї осені Україна вступила у свій перший повноцінний діловий цикл при новому Податковому кодексі. Уряд частково полегшив податковий тягар дрібному бізнесові. Але сама система оподаткування залишається громіздкою і не вирішує одне з головних завдань сьогодення – вибратися з «ями» у рейтингу легкості ведення бізнесу і створити бізнес клімат кращий, ніж у сусідів. Це завдання не з легких - ми занадто довго гаємо час. Зрозуміло, що навіть ідеальна податкова система нас не виведе в лідери, якщо ми не вирішимо інших таки х же важливих завдань, але сьогодні зупинимося саме на податках із доходів. Податкову реформу готував: Тимофій КРАМАРІВ