Ми лежимо в абсолютній темряві і слухаємо артилерію. Бррм-бррм-бррм! - глухий гарматний залп. Друга ночі. Половина намету прокинулася і прислухається.Репортаж: Павло СОЛОДЬКО

У нашій квартирі в центральному Пекіні щодня йдуть оборонні бої проти ентропії. Дзеркало на шафі шість місяців тому відпало з петель, і зараз стоїть притулене до стіни – це одна з багатьох втрат меблевого підрозділу. У кожної з наших люстр – окремий формат патронів для лампочок, і половина з них безнадійно зламана. Дренажна трубка кондиціонера під стелею спальні виводить конденсат через отвір, пробитий у стіні і заткнутий старою шматою, щоб не протікало. Найбільше, що увіковічнює недбалість китайців - це повсюдність цієї недбалості. Автор: Джеймс Палмер, для AEON

Оптимальний час для проникнення в Зону – край сірих, вечірніх сутінків, або глибокий, туманний ранок. Дані топоґрафічних мап суттєво застаріли, тому пасторальна лісова доріжка, на яку ви так очікували та сподівалися, за тридцять років цілком могла перетворитися на ліс. Автор категорично не радить лізти у підвал прип’ятської медсанчастини та підвал заводу “Юпітер”, оскільки там знаходяться дійсно високорадіоактивні та небезпечні для здоров’я штуки. Як насолодитися краєвидами і незайманою природою Чорнобильської Зони розповідає письменник Маркіян Камиш, один з найдосвідченіших сталкерів.

Невелика за територією країна стала місцем з’ясування стосунків багатьох держав світу. За даними ООН, тут уже загинуло 400 000 осіб. У конфлікті так чи інакше беруть участь близько 20 держав і 30 мілітарних груп. За п'ять з половиною років протистояння на уламках країни утворилася релігійна квазідержава ІДІЛ та територія, підконтрольна сирійським курдам. Автор: Світлана Машаровська

Хрещатик. П’ятниця, вечір. Хрещатик гуде. Біля виходу з метро, як завжди, стоїть колом натовп, всередині – брейк-данс, драм-н-бейз. Біля них одразу чоловік цілить по м’ячу у маленькі ворота – хоче приз. Трохи далі праворуч по широкій частині вулиці – квартет грає «Мы свое призванье не забудем», а одразу після – «Мурку». Автор: Марія Лебедєва

Мати спитала по емейлу, які квіти ми понесемо до школи у перший день занять? Я спершу не зрозумів запитання. Навіщо квіти? Куди їх нести? А потім пригадав, що у дитинстві школа справді починалася з лінійки, білих сорочок/фартушків і букетів вчителям. Усе це залишилося у "минулому житті": у Квебеку все простіше. І, чесно кажучи, в батьків нема ані зайвого часу, ані зайвих сил, ані зайвих грошей на такі спектаклі. Євген Лакінський, Гатіно (Квебек)

"Весело, коли молоді люди вперше в житті тримають у руках презерватив і вперше його випробовують. Не все одразу вдається. Однак основи я їм роз'яснюю. Ми говоримо і про те, чого від першого кохання очікують дівчата, а чого хлопці. І таким чином розмовляємо з учнями на теми дружби, кохання і статевого життя". "Тексти" поспілкувалися із німецьким соціальним педагогом Вольфрамом Гайліґом, який викладає сексуальну освіту у кількох школах Баварії. Розмовляла: Інна Завгородня, спеціально для "Текстів"

Місцеві уміють ігнорувати. Керівник-європеєць підходить до підлеглого й питає: «Де потрібний файл?». А таєць продовжує дивитись у монітор, своє клацаючи. І що робити? Керівник намагається привернути увагу жестами: «Еу, ау, еге-гей!». А він – нуль уваги. Ти просто не знаєш, як вплинути і йдеш: «Добре, через годину повернусь». Що у таких випадках робити? Нічого! Коли людина буде готова видати файл, вона видасть. ІT-компанія Таїланду виявилась для українця Павла Салиги цілком іншим корпоративним світом. Розмовляла у спекотній Азії: Дар'я Воропаєва, фото Павла Салиги звідси

Міста вмирають тоді, коли на їхніх вулицях замість пішоходів рухаються одні автомобілі. Вулиця без пішоходів - це вулиця, де панує криміналітет. Поєднання старих і нових будинків у одному кварталі сприяє економічній активності мешканців. Чи справді це так - перевірили італійські дослідники. Автор: Орест Зог, за матеріалами дослідження Життя і смерть великих італійських міст: дані мобільних телефонів