Статті

Вода до Криму стала одним з відчутних пропагандистських меседжів, щоб виправдати агресію проти України

Швидкість по місту — 30 км/год, на окремих ділянках можна 40 км/год. Ніхто не намагається перевищити, ніхто нервово не обганяє. За містом швидкість 80 км/год — її не всі дотримуються, але більшість їде, як вказує дорожній знак. Блимати фарами, щоб з'їхали з дороги, — вас не зрозуміють. Вмикати аварійку на знак подяки за те, що безцеремонно влізли в ряд зі смуги, яка веде на поворот, — Боже забав. Звісно, пропустять, але ви будете таким єдиним.

Наштовхнувся на пост у соцмережах. Автора вразило відкриття: виявляється, в російській та українській версіях Вікіпедії подано різні тлумачення слова “правда”. Українське визначення — лаконічне й академічне, зрозуміле навіть школяреві. Російське — “приватизоване” як “понятие русской культуры” і навколо нього нагромаджено темний ліс правдошукачів від протопопа Аввакума до Солженіцина.

Минулого тижня російські медіа сконцентрували свою увагу на півдні України. Український хоч і повільний, але контрнаступ і використання HIMARS’ів для ударів по лініях постачання створюють нову реальність, тож російським пропагандистам потрібно якось на неї реагувати. Також Росія знайшла нового ворога на міжнародній арені – державу Ізраїль. Читайте про це та інше в новому випуску нашого моніторингу російських державних ЗМІ та маніпулятивних сайтів, які прицільно поширюють російську дезу.

Дорога з Херсонщини до Кропивницького зайняла 10 днів у 15-річного Влада Коковського, його 10-річної сестри та мами Олі. За допомогою волонтерів вони вибралися з окупації — насамперед щоб хлопець зміг отримати необхідний йому курс хімієтерапії. Окупанти пропонували матері звернутися в місцеву районну лікарню, де не було потрібних ліків.

Упродовж двох місяців тіньова мережа волонтерів забезпечувала найпотрібнішим вразливі верстви шанхайців. А потім вона зникла. Переклад із The Economist

24 лютого Сумщина однією з перших прийняла удар російської армії, яка планувала захопити Київ за три дні. Згодом у соціальних мережах гуляв мем про те, що “друга армія світу” могла б захопити Європу, але на її шляху трапилося село в Сумській області. Однак коли вже після обіду першого дня великої війни обласним центром пройшли колони ворожої техніки, усім було не до жартів.

«Привет! Я — Макс, основатель самого масштабного паблика Труха Украина, в котором всего за 2 месяца я увеличил количество аудитории со 180к до 1,9 миллиона». Так починається рекламний пост з обіцянкою за невеликі гроші навчити, як стати одним з найбільших інформаційних телеграм-каналів України. Та чи варто наслідувати досвід Трухи? Які підводні камені в усіх цих інформаційних каналів, що від початку війни постачають найоперативнішу й найменш відредаговану інформацію? Спробуймо з’ясувати.

За допомогою відкритих даних будь-хто може стежити за розміщенням окремих типів військових радарів. У середині квітня ТЕКСТИ виявили кілька російських радарів на окупованих територіях України. За цей час їх кількість зросла. Ми оновили карту та спробували ідентифікувати частину радарних установок, які ворог, імовірно, використовує й проти українських військових.

На початку червня в центрі Умані почав роботу незвичайний магазин "Це Крафт". За прилавком – привітна жінка Ірина, в асортименті – близько 250 авторських товарів від 24 виробників України: продукти, напої, косметика, предмети інтер’єру, сувеніри тощо