Статті

Через 104 роки й 1 місяць після історичного бою під Крутами там знову лунали постріли та вибухи. Ішов ворог – той самий, споконвічний – російська орда. Знову рвалися на Київ.Історію другого бою пишуть зараз. Торік проти росіян єдиним фронтом виступили ЗСУ й тероборона. Бійцям дуже допомогли місцеві жителі, чого, до речі, не було в 1918-му. Прозріли?

Полковник британської армії у відставці, військовий експерт Ґлен Ґрант детально пояснює у статті для сайту Майдан, що не так з українським військовим управлінням і способами ведення війни. Він наполегливо радить переосмислити деякі чинні військові стратегії та закони, адже це дасть змогу радикально зменшити втрати на полі бою.– У цій статті розглянуто деякі потенційно ключові проблеми за чіткого розуміння того, що війна не закінчиться швидко і, ймовірно, погіршуватиметься, а хід війни вимагатиме ще більше від ЗСУ, особливо від тих, хто воює на передовій. Ця стаття пропонує військовим стратегам, відповідальним за оборонну політику, низку можливих рішень для її вдосконалення, – пояснює Ґлен Ґрант.ТЕКСТИ публікують розлогу позицію експерта.

На звільнені території повернулась українська держава. Але ці території — відкрита рана, яка ще й не починала гоїтися.Запитую місцевого жителя Анатолія, як змінилося ставлення до України за останній рік. Він бере театральну паузу й починає з того, що до війни взагалі не цікавився політикою. А після окупації однозначно ідентифікує себе з Україною. Каже, що ледь не плакав від щастя, коли побачив у місті українських військових. Україна принесла з собою хоч якийсь порядок.

Санкції й далі негативно впливають на ринок ліків у РФ. Минулого тижня росіяни постали перед дефіцитом такого препарату, як “Віагра”. Проте це не біда, заспокоюють пропагандисти – у РФ вже давно є стратегічні запаси силденафілу (основного компоненту “Віагри”). Читайте про це та інше в новому випуску нашого моніторингу російських державних ЗМІ та маніпулятивних сайтів, які прицільно поширюють російську дезу.

"Де я — ніхто не знав упродовж трьох місяців. Дітям сказали, що нема живого, й показували могилу. Але я повернувся – і пішла робота". "Дід" утік з полону, здобув цінну інформацію, виніс списки українських полонених, завербував кількох сепарів і налагодив співпрацю з місцевими по той бік лінії фронту. Сьогодні він волонтерить, створює музей і навчає молодих.Анатолій Токарєв ("Дід") народився в Павлограді, пацаном стояв на обліку в міліції, служив в Афганістані. Потім працював у павлоградському кримінальному розшуку. Далі був полон, а після втечі — диверсії та розвідка в тилу ворога.Read this article in English

Зеленський не вірив у повномасштабне вторгнення та говорив про шашлики весною — відповідно, цивільна владна вертикаль не готувалася до такого розвитку подій. Коли Росія вторглася, влада повторювала оптимістичні повідомлення, що українські війська успішно відбивають атаки. Це коштувало життя тим, хто їм повірив і вчасно не виїхав з несподівано окупованих територій. А були й такі, хто через незнання їхав в окупацію, хоча сподівався лише пересидіти війну поза Києвом.Read this article in English

Падіння доходів бюджету змусило парламент зробити бюджет на 2023-й максимально консервативним. Якщо порівнювати видатки 2022 року на оборону (1,113 трлн грн, з яких 857 млрд грн було спрямовано безпосередньо на зарплати військовим), то в бюджеті 2023-го заклали значно менші суми (857 млрд грн разом, з яких 494 млрд грн — на зарплати воїнам). З урахуванням майже 25% інфляції, йдеться щонайменше про двократне зменшення планових витрат. Проте станом на лютий 2023 року прогнозувати, як саме виконуватимуть план упродовж року, — майже неможливо. Якщо з’являться нові доходи, вони підуть на оборону.

Приблизно в середині грудня 2021 року, після низки внутрішніх дискусій, редакція ТЕКСТІВ дійшла висновків, що масштабний військовий напад Росії є неминучим.

Російсько-українська війна дуже вплинула на психічне здоров’я українців: тих, хто воює, хто пережив обстріли, хто виїхав з дому, хто потрапив в окупацію, пережив знущання й тортури, хто опинився сам у чужій країні, хто залишився вдома, але мусить адаптуватися до відключень електроенергії та загрози ракетних атак.

Діяльні українські жінки, які виїхали за кордон, беруться до роботи: запускають соціальні стартапи, щоб заробляти на себе, збирати кошти на благодійність і популяризувати національну культуру у світі.Ми зібрали кілька історій про українок, які розпочали свої справи у Європі та США.