Статті

Минулого тижня російські медіа багато писали про геополітику: від повідомлень про можливу агресію НАТО в Арктиці до питань ролі України в сценаріях контролю над Європою. Росіяни відверто бояться єдності серед європейських країн, тому намагаються переконати, що інші країни підтримують Київ лише задля реалізації власних антиросійських планів. Також російська пропаганда розповідала про майбутні перемоги на полі бою та готовність захищати Лукашенка від військового вторгнення Тіхановської під прапорами країн НАТО. Читайте про це та інше в новому випуску нашого моніторингу російських державних ЗМІ та маніпулятивних сайтів, які прицільно поширюють російську дезу.

“Ті, із ким ми давно не бачилися, / Зостаються для нас – молодими”, – писав поет Наум Тихий. І це правда. Згадайте людину, з якою ви не бачилися років 10-20. Мабуть, так влаштовано нашу психіку, що зрештою логічно: ми не можемо уявити, як змінилася людина, які драми, миті щастя, труднощі й досягнення вона пережила.Можемо про них лише читати в соцмережах – але цього мало. Ми не пили з цією людиною в мить її тріумфу й не обіймали за плечі, коли їй було важко. А текст, навіть найкращий, досить одновимірно передає все, що відбувається. Особистий досвід значно глибше пояснює суть, тому ми й пам'ятаємо людей молодими, коли довго їх не бачили.Але люди старішають, а країни змінюються, модернізуються та стають сучаснішими. Проте коли ми їх покидаємо, їхні характерні риси закарбовуються навіки, і хоч би що ми читали про зміни, ми їх не прожили й остаточно не розуміємо.Сьогодні Україна різна чи не щотижня. Війна – динамічна річ, і змінюється не тільки лінія фронту та тип озброєння, змінюється суспільство. Разюче швидко

В останні тижні ворог влаштовує активне промо своїм баражуючим боєприпасам “Ланцет” різних модифікацій. Варто такому влучити в ціль — і проросійські довколавійськові пабліки радіють мов малі діти. Ба більше, деякі іноземні експерти теж іноді з острахом і захватом пишуть про “загрозу” від “хірургічної” зброї росіян. Чи дійсно “ланцети” — щось надзвичайне й суперсучасне? Поки що все має вигляд надування щік і окозамилювання в інтересах виробника.

Знайти своїх у новому місті – удача для переселенців, змушених залишити рідні міста під час війни. Краматорцям вдалося знайти формат, який допомагає підтримувати українську армію і триматися самим.Видання Kramatorsk Post і місцевий неформальний волонтерський хаб стали осередком спільноти краматорців, які виїхали з постійно обстрілюваного російською армією міста, що опинилося поблизу лінії фронту під час повномасштабного вторгнення. Краматорці вже зустрічалися в Києві, Львові та Івано-Франківську.Наступна зустріч відбудеться 26 листопада у Вінниці.З чого почалися зустрічі “Свої до своїх”, як їх організовують і чому там зайнято всі вільні місця – для ТЕКСТІВ написала Валерія Пімкіна, активістка й душа місцевої громади, яка понад 10 років працює в місцевій редакції й нещодавно започаткувала неформальну волонтерську спільноту, де об’єдналися колишні військові, місцеві медійники й активісти (з міркувань безпеки не розкриваємо деталей про людей та їхню діяльність у Краматорську).

Країна вже пережила кілька катастроф, які можуть знову статися цієї зими. Згадуємо, як це відбувалося, й робимо висновки

Українських журналістів обурило, що телекали CNN і SkyNews, які зняли разючі сюжети про зустріч українських військових у Херсоні, позбавили акредитації. Раніше в закритих чатах і трохи у відкритих постах українські журналісти бурхливо обговорювали хаос, який створив пресцентр ОК “Південь” в організації роботи журналістів, що мали висвітлювати звільнення Херсона. Але журналісти з Одещини, які від першого дня війни контактують з цією пресслужбою, не здивовані. Дивні заборони й погрози забрати акредитацію тут є давно усталеною практикою. Розповідаємо про них детальніше.

Минулого тижня центральною темою російських медіа, звісно, стало звільнення правобережжя Херсонщини. Росіяни відверто побивалися через це й намагалися знайти винних у якихось “договорняках”. Причини своїх провалів також вбачали в небувалих кількостях міфічних польських “наемников”, які начебто йдуть в авангарді української армії. Схоже, вони просто не можуть повірити, що “хахли”, з яких вони не одне десятиліття насміхалися, перемагають їх на полі бою. Читайте про це та інше в новому випуску нашого моніторингу російських державних ЗМІ та маніпулятивних сайтів, які прицільно поширюють російську дезу.

Шляхом аналізу даних доводимо, що в судах уперше більше розглядають справи хабародавців, аніж хабарників. Високих чиновників виправдовують значно частіше, ніж інших громадян. А нові антикорупційні органи істотно кращі за старі.

Операції зі звільнення Херсона тривали з весни, коли російські війська, що наступали на Миколаїв, Вознесенськ, Баштанку й Кривий ріг, зупинилися. Згодом українська армія розпочала свій наступ, але херсонські степи — одна з найважчих для ведення війни місцевостей. Урешті операція, що тривала майже пів року, дала свій результат, а зусиллями українських воїнів Херсон залишився цілим, на противагу містам, які “штурмувала” російська армія, стираючи їх на попіл.

"Взагалі тут про прикраси, та я в тимчасовому засланні. Намагаюся не здохнуть", – ідеться в описі інстаграм-сторінки киянки Катерини Кілячус.Якоїсь миті вона змінила власну ювелірну справу на ганчірку та швабру на італійській базі відпочинку, але не втратила почуття гумору й далі веде свій блог – про прикраси, але не тільки. "Вечір у хату, Єлєна Іванівна, у нас сьогодні буде борщ", — каже висока усміхнена жінка й показує в камеру мобільного, як справжній скарб, паковання борщової заправки, яку в Італії можна купити втридорога й лише в спеціалізованих українських магазинах.