Навіть ботаніка може перетворитися на інструмент пропаганди в руках агресора. За свідченнями українських науковців, їхні західні колеги стають усе більш “змученими” від війни аж до того, що бояться вживати і читати це слово. Принаймні на такі роздуми наштовхує кілька випадків, коли українські науковці мали проблеми з публікацією своїх досліджень у міжнародних наукових журналах.

Менш, ніж за рік після руйнування Каховської ГЕС, Україна змогла побудувати 155 км магістрального водогону, який забезпечив питною водою 1,5 мільйона людей у Дніпропетровській, Запорізькій та Херсонській областях.

ТЕКСТИ розібрали окремий кейс з відео з району колишнього Каховського водосховища.

Україні через дефіцит кадрів наразі не вистачить фахівців для будівництва нової Каховської ГЕС та облаштування водосховища.

Завдяки розрахованому на основі супутникових знімків Індексу вегетації українським ученим вдалося визначити щільність рослинності на поверхні, яка ще зовсім недавно була дном водосховища

Осетрові в Україні можуть здобути другий шанс. Україна — така велетенська, досі не вивчена й таємнича країна, що на її землях, точніше, у її водах може мешкати істота, завдовжки до 4-5 м, і ніхто не здатен точно сказати, чи живе вона тут насправді, чи ні.

Якщо вдасться розв’язати низку технічних питань, пов’язаних із наслідками підриву Каховської ГЕС, станцію можна не відбудовувати.

Нещодавно в рамках конференції “Виклики після окупації”, організованої Центром близькосхідних досліджень, відбулася дискусія, що робити в майбутньому з територіями колишньої Каховської ГЕС. ТЕКСТИ наводять думки кандидата біологічних наук, військового й публіциста Євгена Дикого та завідувача відділу Інституту географії НАН України Романа Спиці

Міністр агрополітики Микола Сольський безапеляційно розповідає про відбудову Каховської греблі та стверджує, що це займе 3–5 років. Щоправда, після звільнення наших територій. Інші чиновники називали ціну відновлення — до 2 млрд доларів. Освоювати такий бюджет — мрія.

У Нікополі, де вже місяць відсутнє водопостачання, вода, на диво, є всюди. Люди щодня носять наповнені ємності: від шостої ранку до дев’ятої вечора, поки в місті працюють пункти видачі. На кожній вулиці — у центрі, в житлових районах і промзонах — люди тягнуть воду. В пляшках, баклажках, каструлях, тазиках — вода тут на кожному кроці. Вона є всюди, крім того місця, де має бути: у трубах водогону.Розповідаємо, як Нікополь живе без води на прикладі однієї садиби, що продає овочі.