Статті

В наших медіа чимало іронії, часто виправданої, з приводу того, що країна так і не стала жити по-новому. Притому самі журналісти вважають, що їм самим щось змінювати чи змінюватись немає жодної потреби. А дарма. Часи боротьби з диктатурою минули. Україна перебуває в стані неоголошеної війни, але медіа, застрягши в минулому, відмовляються розвиватися і виявились не готовими до нових професійний викликів. Колег критикував: Мирон Призьба

Вікторія Амеліна зі Львова не належить до відомих імен молодої української прози. Вперше вона «засвітилася» на цьогорічній «Коронації слова», але з поезією. Та ось її дебютний роман, що з’явився друком у видавництві «Дискурсус» (про яке ще буде сказано окремо кілька слів), одразу ввійшов до числа помітних прозових подій 2014 року, принаймні, так про книжку говорять чимало колег-письменників, рецензенти, та й інтернет сповнений згадками про неї (запит «вікторія амеліна синдром листопаду» в Гуглі дає понад 10 тисяч результатів). Одну з перших книжок про Майдан – «Синдром листопаду» Вікторії Амеліної – читав Олег Коцарев.

Працюючи з даними про ДТП у Києві ми визначили найбільш аварійні перехрестя столиці. Після цього у нас виникла ідея відвідати ці місцини та спробувати зрозуміти, в чому ж причина таких сумних рекордів. На місце виїжджав Сергія Клімовича.

«За бортом» залишилися десятки хлопців, які у перші місяці війни прибували до столичного госпіталю з довідками, де не було вказано, що поранення боєць отримав саме в зоні АТО. «Улітку, в тому хаосі, таких випадків було дуже багато. І чи вдасться тим хлопцям добитися справедливості й оформити пільги – ще питання". Друга категорія - бійці добровольчих батальйонів. Вони випали з юридичного поля. Адже на початках не мали чіткого підпорядкування (Міноборони, чи то МВС, чи Нацгвардії). А три батальйони і досі залишаються без юридичного «даху». Автор: Олена Зварич

Щоб написати один лист шість чиновників його передають один одному, потім ще стільки ж задіяні у погодженні відповіді. Потрібно поміняти половину персоналу, іншу зберегти заради «інституційної пам’яті» та підвищити їх кваліфікацію. Але коли зарплата 1800 грн. важко набрати потрібні кадри. До Міносвіти приходить маса документів, де хоч якось згадуються слова «навчання», «освіта» чи ще щось. Влітку ми погоджували інструкцію МВС з підготовки собак (для кінологів). І цей потік не вичерпано. ТЕКСТИ провели півтора дні із заступником міністра освіти Інною Совсун. Із замміністра спілкувався: Олексій Гордєєв

Україна - міжнародно визнана країна, велика за територією і населенням. Тому, у нас в Канаді, про неї принаймні чули. Її регулярно згадують у новинах (поруч з Пакистаном - де Талібан нещодавно вбив 130 дітей, Іраком - де Ісламська Держава винищує "єретиків" цілими селами, Демократичною Республікою Конго - де кількість загиблих вже йде на мільйони тощо тощо). Автор: Євген Лакінський, Квебек, Канада

Вибори до Верховної Ради, що пройшли в кінці минулого 2014-го року, вперше сформували стійку проєвропейську більшість. Що це, масова зміна настроїв виборців, чи результат того, що два найбільш проросійські регіони не мали можливістьголосувати у повному обсязі? Автор: Анатолій Бондаренко

Нові прогресивні урядовці потрапивши на високі посади перейнялись філософією Азарова. Мовляв, всі біди від того, що той, в кого є гроші, ухиляється від податків. І якщо його жорсткіше проконтролювати, можна вичавити більше до бюджету. Тобто, треба обкласти податком там, де важче ухилитись і збільшити покарання та права податківців. Пані міністр фінасів Яресько так і сказала. Діє анти економічна логіка. Треба не витискати гроші з бізнесу, а скорочувати видатки на «чотири священні корови»: соціалку, ЖКХ, медицину і освіту. Автор: Володимир Рапопорт, графіка: Дмитро Мокрий-Вороновський

В часи розвалу СРСР і боротьби за незалежність головний інтелектуальний центр антирадянщини був у Спілці письменників. У її будинку на Банковій день і ніч вирувало життя, народжувалися ідеї і планувалися акції. Сьогодні цей легендарний особняк частково продано, а у самій Спілці витає дух совдепу. Чесно кажучи, Спілку не шкода, шкода, що її головне приміщення, яке могло б стати громадським простором і літературним центром переходить у приватні руки ділків. Про це ми і говоримо з колишнім секретарем Спілки Сергієм Пантюком. Розмовляв: Сергій Демчук

Білоруські патріоти вшановують пам'ять Кастуся Каліноўскага і мріють про свободу і про національне відродження, але вони, на жаль, поки що не становлять більшості населення Білорусі. Натомість, дуже багато білорусів живуть у звичайній пост-совковій реальності. Вони говорять російською чи трасянкою, сумують за радянським минулим і цілком задоволені лукашенківською стабільністю. Бахаревича читав Євген Лакінський