Україна воює за власне існування як незалежної держави. Росія за можливість зберегтися у анахронічній формі грабіжницької імперії. Втім у війни набагато більше учасників. Тих, хто поставляє «Хаймарси» нам. Інших, хто продає «Шахеди» ворогу. Тих, хто допомагає Україні фінансами та матеріалами. І тих, хто насилає українцям гуманітарну допомогу і, одночасно, подвоює обсяг торгівлі з Росією. Щоб краще оцінити їх мотиви, варто поглянути на глобальні процеси, які стоять за цією війною.

Канцлер ФРН Олаф Шольц у статті для Foreign Affairs зазначив, що у світі відбувся епохальний тектонічний зсув, і світ став багатополярним

Європарламент визнав Росію країною — спонсором тероризму. Проти проголосували 58 депутатів, ще 44 утрималися. Противники такого рішення отримали від анонімних активістів “привітання”: наліпки з написом “своїми голосами я підтримую тероризм”. ТЕКСТИ проаналізували попередні “російські” голосування цих, а також усіх інших депутатів Європарламенту, щоб зрозуміти, як одне конкретне голосування вписується в загальний патерн. Більшість депутатів виявилися вірними своїм попереднім підходам до Росії. Проте були й “відхилення”: деякі традиційні прихильники Росії раптом “прозріли” і підтримали резолюцію. Утім з’явилися й ті, хто раніше критикував росіян або був нейтральним, але раптом вирішив не визнавати Росію спонсором тероризму.

На початку вересня СБУ затримала голову Координаційної ради російських співвітчизників в Україні Євгена Бакланова. Його підозрюють у вербуванні українців для збору інформації про ракетні удари по Вінниці та інших завдань від ворога. Бакланов і пов’язані з ним організації — частина розгалуженої мережі офіційних партнерів “русского мира” в Україні. Попри війну десятки таких юросіб залишаються формально чинними й можуть бути не лише осередками роспропаганди, а й підривними ланками ворожих спецслужб.ТЕКСТИ розповідають, що відомо про ці організації сьогодні. Їхні зв'язки зобразили у вигляді сузір' їв наприкінці матеріалу. Структури РПЦ в Україні в цьому матеріалі не згадано, оскільки їхня деструктивна діяльність і розгалужена мережа загальновідомі.

“Ті, із ким ми давно не бачилися, / Зостаються для нас – молодими”, – писав поет Наум Тихий. І це правда. Згадайте людину, з якою ви не бачилися років 10-20. Мабуть, так влаштовано нашу психіку, що зрештою логічно: ми не можемо уявити, як змінилася людина, які драми, миті щастя, труднощі й досягнення вона пережила.Можемо про них лише читати в соцмережах – але цього мало. Ми не пили з цією людиною в мить її тріумфу й не обіймали за плечі, коли їй було важко. А текст, навіть найкращий, досить одновимірно передає все, що відбувається. Особистий досвід значно глибше пояснює суть, тому ми й пам'ятаємо людей молодими, коли довго їх не бачили.Але люди старішають, а країни змінюються, модернізуються та стають сучаснішими. Проте коли ми їх покидаємо, їхні характерні риси закарбовуються навіки, і хоч би що ми читали про зміни, ми їх не прожили й остаточно не розуміємо.Сьогодні Україна різна чи не щотижня. Війна – динамічна річ, і змінюється не тільки лінія фронту та тип озброєння, змінюється суспільство. Разюче швидко

21 листопада Центр протидії дезінформації про РНБО України зробив спростування фейків, які циркулюють в проросійському інфопросторі щодо відсутності електропостачання в містах України через буцімто постачання електроенергії до Європи.

Країна вже пережила кілька катастроф, які можуть знову статися цієї зими. Згадуємо, як це відбувалося, й робимо висновки

Українських журналістів обурило, що телекали CNN і SkyNews, які зняли разючі сюжети про зустріч українських військових у Херсоні, позбавили акредитації. Раніше в закритих чатах і трохи у відкритих постах українські журналісти бурхливо обговорювали хаос, який створив пресцентр ОК “Південь” в організації роботи журналістів, що мали висвітлювати звільнення Херсона. Але журналісти з Одещини, які від першого дня війни контактують з цією пресслужбою, не здивовані. Дивні заборони й погрози забрати акредитацію тут є давно усталеною практикою. Розповідаємо про них детальніше.

Мобілізованих росіян, які відмовляються воювати, утримують у підвалах та нелегальних в'язницях на окупованих Росією територіях Луганської та Донецької областей. Там їм "перевиховують", погрожують, по кілька днів не годують та обіцяють відправити додому лише "вантажем 200".

Операції зі звільнення Херсона тривали з весни, коли російські війська, що наступали на Миколаїв, Вознесенськ, Баштанку й Кривий ріг, зупинилися. Згодом українська армія розпочала свій наступ, але херсонські степи — одна з найважчих для ведення війни місцевостей. Урешті операція, що тривала майже пів року, дала свій результат, а зусиллями українських воїнів Херсон залишився цілим, на противагу містам, які “штурмувала” російська армія, стираючи їх на попіл.