Сьогодні - Покрова Пресвятої Богородиці - свято українського війська, від козацької держави до Української Повстанської армії. В цей день ZaUA.org пропонує читачам агітаційні документи УПА - ці листівки і плакати понад 60 років лежали в архівах МДБ і КДБ УРСР. Зараз ці матеріали можна побачити в архіві СБУ. Якщо, звичайно, в них не згадується антиповстанська агентура - бо інакше документи підпадають під дію закону про державну таємницю.

У четвер стало відомо, що київська влада припинила конкурс на гімн Києва. Рішення було прийнято з урахуванням підсумків трьох проведених конкурсів - у результаті яких журі не змогло відібрати жодного твору (текст і слова) для гімну. Причиною того, що влада опустила руки, став низький рівень представлених робіт. Мовляв, у конкурсі зовсім не брали участь професіонали, лише любителі, сказали в Київраді. Автор: Антон ЗІКОРА, літературний критик, проект «естетика незалежної України»

Розподіл українців на емігрантів і «місцевих» куди глибший і серйозніший за вигадане політиками протистояння між східними і західними регіонами всередині країни. Хоча реальних підстав для виїзду за кордон меншає з кожним роком, престижність «іншого» життя породжує в українській провінції синдром no future. І наші друзі тікають з "цієї країни", залишаючи нас наодинці з корупцією, гопніками, злочинцями, шансоном та всім іншим, що вони так не люблять, але змінити не наважуються... Причини не їхати за кордон шукав: Костянтин Воздвиженський

Міждержавний приміський поїзд – найкраща ілюстрація шляху розвитку двох країн. Бо щоб зрозуміти, що таке «два світи – два способи життя», достатньо просто перетнути українсько-білоруський кордон. Бажано це робити не потягом чи літаком – практична відсутність в Мінську зовнішньої реклами та чистота добре заасфальтованих вулиць чітко підказують, що ви не в Україні, але не більше. Для повноцінного розуміння білорусів, кордон потрібно перетнути електричкою, Сарни-Столін. На щастя, наша залізниця та їхня «чыгунка» дають нам можливість скористатися таким атракціоном. Мандрував: Микола ПОЛІЩУК

Цей роман молодого дніпропетровського автора нещодавно став «відкриттям року» в Росії, нагадавши про такий самий успіх не менш «малоросійського» чтива на теренах СНГ, а саме – про лауреата премії «Російський Букер», харків’янина Михайла Єлізарова з його бестселером «Бібліотекар». От лишень герой цієї переможної книжки вимандрував з пострадянської Харківщини, а в пекельному опусі Дмитра Савочкіна описується позачасовий Донбас. З такої пам’яті вибиратися дуже важко.

В одній зі своїх останніх статей я зробив висновок, що «Україна міцно стала на рейки капіталістичного розвитку». І це дійсно так, від своїх слів я не відмовляюся, проте є одне «але». «Міцно стала на рейки капіталістичного розвитку» не вся Україна, а лише якась її частина. І в цьому нічого дивного, так буває: одна частина суспільства живе в одному вимірі, інша - в іншому, третя - у третьому. Сьогодні поговоримо про ту частину України, яка живе у феодальній реальності. І якщо на великі міста вона не дуже поширюється, то в провінції це видно неозброєним оком. Автор: Антон ЗІКОРА

Найближчим часом Україна може повною мірою відчути на собі неприємні наслідки впроваджуваної владою політики "життя не по кишені". В умовах перманентних виборів уряди - за підтримки Президента і парламенту - останні роки активно підвищували соціальні стандарті, які зростали швидше, ніж вітчизняна економіка. Аби забезпечити всі взяті на себе зобов’язання, Кабмін мусив йти по світу з простягнутою рукою. АВТОР: Павло Контрактович

Дипломат Юрій Щербак написав чудовий аналіз ситуації, в якій опинилася Україна і світ напередодні 2010 року - після агресивних сигналів з боку Кремля. Автор: Юрій ЩЕРБАК

Під час відкриття Бієнале на початку червня перше, що бачив будь-який венеційський турист (незалежно від його чи її зацікавлення сучасним мистецтвом), підходячи до мосту Академії, – це величезний банер із здоровенним мужиком у червоному халаті і золотими ж роликами у руках. І напис: «Wladimir Klitschko. Curator. Ukrainian pavilion». АВТОР: Катерина Ботанова

Двадцяті роки ХХ століття належать до періодів яскравого розквіту української літератури. Проте існує стереотипне враження, що в публічних і приватних проявах людського, а не текстового життя тогочасні письменники ходили винятково сірим строєм під червоними гаслами й мусили жити за порядками мало не військової дисципліни. АВТОР: Олег Коцарев