Завтра - п'яті вибори президента за 18 років існування незалежної України. Не такий уже й поганий показник. Багато хто з нинішніх виборців на попередніх виборах і не голосував. Половина редакції ZaUA.org на перших виборах (коли переміг Кравчук) ще й не мала права голосу. Один раз на кілька хвилин сходити на дільницю - невелика плата за можливість безпосередньо вплинути на долю країни.

«За найгіршого сценарію Росія теоретично може окупувати Україну, країну можуть розділити на дві частини. Це могло б бути абсолютною катастрофою. Але це не є чимось, чого не можна уникнути... Фактом життя є те, що поруч – Росія, що такі країни, як Німеччина, хотітимуть близьких стосунків із Росією. Питання в тому, який ваш наступний хід у цій шаховій грі?» Про те на чий бік стане Європа в разі конфлікту України і Росії, як жити між Німечиною і Росією розповідає британський депутат, голова Міжфракційної групи із проблем України британського парламенту Джон Ґроґаном

Коли мені кажуть, що виборча кампанія, що оце зараз добігає до кінця, нудна, я погоджуюсь: беспрєдєл демократизму в нинішніх перегонах вражає тим, що на виборця в сьогоднішніх умовах реально ніхто не чинить тиску, а відповідно зникає і інтрига, яка супроводжувала всі президентські кампанії в Україні, починаючи з 1991 року. Нема адмінресурсу, на газетних шпальтах проплачені публікації конкурентів мирно уживаються одне з одним, в суспільстві безслідно зникла відома одержимість зразку 2004-го року, коли програш «свого» кандидата здавався чимось подібним до кінця світу. За демократію вболіває: Микола Поліщук

Серед джерел по історії Київської Русі виділяються своєю відносною численністю й повнотою свідчення арабських та перських географів, істориків а також мандрівників, виступаючих в ролі таких собі «середньовічних журналістів». Вони написані сучасниками – тобто людьми, що жили в ІХ і Х століттях і нерідко були очевидцями подій і явищ, що їх вони описували. А об’єктом їхніх спостережень і нотаток були здебільшого «народні маси», тобто пересічні тогочасні мешканці нинішніх теренів України, Білорусі й Росії. Свідчення давніх арабів укладав: Сергій КОНЧА

Політика й шоу-біз як близнюки-браття викликають лише одне визначення: зажерлися! Та й не тільки вони – зажерся увесь так званий середній клас. Перше десятиріччя нового століття в Україні – це три різні епохи: 2000-2004 – доба млявої диктатури, 2004-2005 – пік революційного піднесення, 2006-2009 – тріумф популізму і шоуманії.

Добрі традиції малоросійської пурги продовжив новорічної ночі телеканал „Інтер” у мюзиклі “Казаки”. Сюжет креативного продукту вийшов простий і зі смаком – модифікована „Ніч перед Різдвом”: козак Євген (правда, по ходу „фільма” його ім’я частіше звучить як “Євґєн”) має здобути в Петербурзі в імператриці „горілку з бульбашками”, сиріч шампанське, щоб одружитися з дівчиною, в яку закохався, інакше батько віддасть її за сина полтавського полковника. Отож, він із двома друзями їде до російської столиці, а слідом за ними женеться інша трійця – син полковника з двома найнятими „бандюками”, які мають усе перебити нашому герою. Дивився: Олег КОЦАРЄВ