Вже кілька місяців поспіль урядова команда помпезно звітує про неабиякі досягнення вітчизняної промисловості. Натомість міжнародні фінансові інститути не припиняють погіршувати макроекономічні прогнози для нашої країни. Це геть збиває з пантелику пересічних українців, котрі не полишають надії розібратися, що ж відбувається з українською економікою насправді. АВТОР: Павло Контрактович

ZaUAorg завершує трилогію історика Владислава Яценка про стосунки українців і білорусів “ранньомодерних” часів. Сьогодні представляємо вам останню частину – про те, як українці в союзі з московитами захопили столицю Великого князівства Литовського Вільно і як потім воювали проти Москви за контроль над Південно-Східною Білоруссю. Першу частину читайте тут, другу частину - тут.

28 серпня на ZaUAorg була опублікована стаття Костянтина Воздвиженського про те, що єдиний ефективний засіб боротьби з пияцтвом в Україні - це підвищення вартості "магазинної" горілки вдвічі. Стурбованість автора проблемою алкоголізму не можна не поділяти. Однак шлях "простих рішень", які він пропонує, як і всі подібні шляхи, виглядає гладко тільки на папері - а про яри, по яких доведеться ходити, зазвичай забувають. АВТОР: Сергій ЛУК'ЯНЧУК

Обговорювати те, який алкоголізм страшніший - «пивний» чи «горілчаний», чи рекламувати оковиту до чи після 23-00 – це те саме, що порівнювати Coca та Pepsi. Цікаво, красномовно і ефект відомий. АВТОР: Костянтин Воздвиженський

ZaUAorg друкує продовження статті історика Владислава Яценка про стосунки українців і білорусів “ранньомодерних” часів. Сьогодні представляємо вам другу її частину – про те, як українці в союзі з московитами фактично сплюндрували територію сучасної Білорусі. Початок читайте тут.

Зараз стосунки між Україною і Білоруссю не є такими ефективними, якби могли бути - a колись ми то жили союзниками в одній державі - Великому Князівстві Литовському (ВКЛ), то різали один одного в нещаднім кровопролиттю Хмельниччини. ZaUA.org попросив історика Владислава Яценка розповісти історію стосунків “ранньомодерних” України і Білорусі. Вийшла ціла трилогія. Сьогодні представляємо вам першу її частину – від часів зародження козацтва у Литві і до ідеї Хмельницького приєднати землі південної-східної Білорусі до Гетьманської держави.

Двадцять четвертого серпня 2009 року незалежній державі Україна виповнилося 18 років. Дата хоч і некругла, але вельми символічна.

24 серпня незалежній Україні виповнюється вісімнадцять років. У деякому сенсі кругла дата: із такого віку людям дозволено законно продавали алкоголь. Ми ж спочатку хотіли зануритися з цього приводу в спогади: а що було там, 18 років тому? Потім визнали такий підхід «баяном» - так робили неодноразово і робитимуть ще не раз. Тому вирішили написати інший текст, - про те, як житиме країна через 18 років. АВТОР: Антон Зікора

Поки окремі українські політики поспішають підлизати Кремлю – мовляв, Ющенко справді “дав підстави” Мєдвєдєву так до нього звертатися – блогосфера відреагувала зовсім інакше. Користувачі інтернету відповіли російському президенту просто, відверто і часто-густо нецензурно. Що показово: висловлюючи свою зневагу до хамських методів нинішнього Кремля, вони зазвичай із повагою говорили про “маленьких росіян”. Та й пересічні росіяни показали себе гідно.

Завершився візит до України патріарха Московського Кирила. Цей візит вже отримав діаметрально протилежні оцінки - від сповненого ентузіазму захвату до повного несприйняття в стилі "геть московського попа". Істина, як це найчастіше буває, знаходиться десь посередині. А саме: новий очільник Російської православної церкви робитиме все, що від нього залежить, щоб утримати Україну в орбіті Московського патріархату. Заради цього Кирило готовий на численні тактичні реверанси. Наприклад, визнавати вищість православного Києва над Москвою в історичному аспекті чи осипати дифірамбами ієрархів Київської митрополії УПЦ. Однак у стратегічному сенсі всі проповіді та звернення, виголошені Кирилом в Україні, зводяться до одного: від Росії вам нікуди не дітися. Більше того, час від часу із мішка благоліпних слів про єдність вистромлюється шило російської великодержавної політики.