Режисер фільму говорить про повну «зраду» – навіть рідна держава відмовляється нас фінансувати, гуртуймося, ми того варті. А як епіграф стрічки на початку бачимо чергову порцію «зради»: «Кресов’ян убили двічі. Спершу ударом сокири, а вдруге – замовчуванням». Проте повного списку спонсорів фільму так і не оголошено. Автор: Ігор Ісаєв, головний редактор мультимедійного порталу українців Польщі PROstir.pl, спеціально для ТЕКСТІВ

Дев’ятирічна Софійка живе по-сусідству зі школою №5 на Печерську. Гуляючи ввечері з мамою, вона щовечора бачить, як горить світло в одноповерховій будівлі на шкільному подвір’ї. Раніше це був зал для гри у настільний теніс, куди вона тричі на тиждень приходила займатися. А тепер в ньому живуть будівельники, які роблять ремонт у школі. На підлозі у спортзалі розстелені матраци, у кутках лежать брудні каструлі, а по стінам бігають таргани. Лише плакати на стінах із зображеннями маленьких чемпіонів нагадують про те, що ще рік тому сюди приходили тренуватися талановиті школярі. Текст: Любов Величко