Події в «Мондеґріні» розгортаються в режимі фантасмагорії, з досить складними асоціативними побудовами й алюзіями, але при цьому з чорним гумором та іронією. Емоційною противагою травмі війни для головного героя, окрім вивчення української мови, стає насичений еротизм. Читав Олег Коцарев.

У романі Василя Тибеля «Бурштин» будні нелегального видобутку переплетено з середньовічною містикою. Автор – Олег Коцарев

П’ятничний вечір у Києві. Знайти зручний сеанс на «Позивний "Бандерас"» вдається лише у комунальному кінотеатрі «Ліра», що на Львівській площі. Зал на 100 місць заповнений на чверть. Через слабку рекламну кампанію «Позивний "Бандерас"» увійшов в український прокат майже непоміченим. Лише сарафанне радіо у соцмережах додало відвідувачів в другий тиждень прокату. Автор: Роман Кулик

На кіноекранах триває показ художнього фільму “Смерть Сталіна”. І ми можемо сказати за цей фільм лише щире та веселе українське “дякуємо”. Дякуємо за півтори години британсько-французького гумору на тему, через яку ми звикли або здригатися, або плакати. Дивилася: Лана Самохвалова, Київ

Українці відносно обізнані про життя в Канаді і часто уявляють її як Ідеальне Місце Для Еміграції. Та прочитайте книжку Євгена Лакінського «Мій Квебек» (побачила світ у видавництві «Нора-Друк») — і зрозумієте: ви нічогісінько не знаєте про таку особливу частину цієї країни, як Квебек. Це досить закритий край, набагато менш поліетнічний і мульткультурний, ніж решта Канади. Книжка Євгена Лакінського, якого в Україні знають, як журналіста й письменника (а в Канаді він працює держслужбовцем) розповідає про Квебек, його людей, мови і життя очима українця. Читав Олег Коцарев.

Фільм шокує з перших кадрів, з перших діалогів, які є в ньому найціннішими. І це не просто діалоги з інтелектуального трилера. Ці діалоги – наче голоси кількох «Україн», які представляють герої фільму: «свідомого» заходу, «робітничого» сходу, інтелігентської столиці, космополітичного офіцерства, ідеалістичного покоління «Y»… Дивився: Дмитро Рибаков

Хто з жителів будинку “Слово” випивав із консервних банок? Кого з колег недолюблював Хвильовий? Стрічка занурює глядача в атмосферу Харкова 20-30-х років. На тлі автентичного відеоряду оживають голоси Хвильового, Сосюри, Йогансена та інших квартирантів, які читають свої листи, жартують, дискутують між собою чи обговорюють події “богемного” життя тогочасного Харкова. Актори озвучення розігрують ряд живих сценок - відомих епізодів із реального життя героїв фільму. Дивився: Роман Кулик

В новому романі Жадана немає цього обридлого ще з 90-х стьобу над всім і всіма, захоплення різного роду маргіналами, наркотичних і алкогольних експериментів. Тут не зустрінеш жартів про Степана Галябарду і монгольських міліціонерів. Це роман про відповідальність. Жадан тут максимально серйозний, він тримає читача у напрузі. Навіть коли той ніколи в житті не падав лицем у снігову жижу під свист міни, то все одно зрозуміє, що таке зимовий дощ, січнева відлига і як й іти розкислим полем кудись кількадесят кілометрів. Читав: Костянтин Воздвиженський

Вільний ринок і вільна торгівля ефективні тільки для країн, які досягли певного рівня індустріального розвитку. Для інших потрібен примус виробника до експорту. Центробанк — ніякий не незалежний орган, а інструмент у руках уряду. Іноземні інвестиції не вирішують проблем розвитку країни і бідності населення. Початкову енергію для стрибка до першого світу дають дрібні фермерські господарства. Фінансова дерегуляція і «англо-саксонська» модель ринку добрі тільки після того, як ви масово продаєте свої високотехнологічні товари на світовому ринку. Книга «Чому Азії вдалося» професора Кембриджа і журналіста «Financial Times» Джо Стадвелла ставить з голови на ноги уявлення, що потрібно робити в економіці, аби країні перейти з третього світу в перший. Читав: Роман Кульчинський