Ще не встиг нинішній президент передати повноваження своєму наступнику, як прийшло усвідомлення того, що ми ще пошкодуємо за ним. Не вірите? Та подивіться лише на тих, хто вийшов у другий тур. А якщо врахувати, що наші люди взагалі схильні ідеалізувати минуле... Про те, що колись порядок був: Богдан МАЛИНОВСЬКИЙ

Зараз, коли вже відомі прізвища тих кандидатів, які виходять у другий тур, ми маємо два тижні - щоб зважити, чого нам чекати у випадку обрання одного чи другого претендента. Хоч традиційно й прийнято говорити, що «обоє вони однакові» і «обоє гірші», все ж таки бачення перспектив країни і управлінські навики у обох різні. Досвід управління Ю і Я порівнював: Микола ПОЛІЩУК

Завтра - п'яті вибори президента за 18 років існування незалежної України. Не такий уже й поганий показник. Багато хто з нинішніх виборців на попередніх виборах і не голосував. Половина редакції ZaUA.org на перших виборах (коли переміг Кравчук) ще й не мала права голосу. Один раз на кілька хвилин сходити на дільницю - невелика плата за можливість безпосередньо вплинути на долю країни.

«За найгіршого сценарію Росія теоретично може окупувати Україну, країну можуть розділити на дві частини. Це могло б бути абсолютною катастрофою. Але це не є чимось, чого не можна уникнути... Фактом життя є те, що поруч – Росія, що такі країни, як Німеччина, хотітимуть близьких стосунків із Росією. Питання в тому, який ваш наступний хід у цій шаховій грі?» Про те на чий бік стане Європа в разі конфлікту України і Росії, як жити між Німечиною і Росією розповідає британський депутат, голова Міжфракційної групи із проблем України британського парламенту Джон Ґроґаном

Коли мені кажуть, що виборча кампанія, що оце зараз добігає до кінця, нудна, я погоджуюсь: беспрєдєл демократизму в нинішніх перегонах вражає тим, що на виборця в сьогоднішніх умовах реально ніхто не чинить тиску, а відповідно зникає і інтрига, яка супроводжувала всі президентські кампанії в Україні, починаючи з 1991 року. Нема адмінресурсу, на газетних шпальтах проплачені публікації конкурентів мирно уживаються одне з одним, в суспільстві безслідно зникла відома одержимість зразку 2004-го року, коли програш «свого» кандидата здавався чимось подібним до кінця світу. За демократію вболіває: Микола Поліщук

"Десятиліття тому ми не мали консенсусу щодо того, як назвати роки, котрі чекали нас попереду - і це можна було б вважати тривожним знаком. Нульові? Подвійні нульові? Дірочки? Бублики? Всі ці назви пропонувалися для майбутнього, поки 90-ті добігали кінця. І навіть коли всі рекламники вкупі з редколегіями провідних газет країни не змогли вигадати вбивчу назву заздалегідь, навіть тоді ми були впевнені - принаймні до кінця десятиліття ця проблема вирішиться сама собою". Ребекка Мид із журналу "Нью Йоркер" пробує пояснити, чому для останніх 10 років американці так і не придумали назву. Читав і перекладав: Сергій КЛИМКО