"Десятиліття тому ми не мали консенсусу щодо того, як назвати роки, котрі чекали нас попереду - і це можна було б вважати тривожним знаком. Нульові? Подвійні нульові? Дірочки? Бублики? Всі ці назви пропонувалися для майбутнього, поки 90-ті добігали кінця. І навіть коли всі рекламники вкупі з редколегіями провідних газет країни не змогли вигадати вбивчу назву заздалегідь, навіть тоді ми були впевнені - принаймні до кінця десятиліття ця проблема вирішиться сама собою". Ребекка Мид із журналу "Нью Йоркер" пробує пояснити, чому для останніх 10 років американці так і не придумали назву. Читав і перекладав: Сергій КЛИМКО

Наприкінці року прийнято складати рейтинги, підбивати підсумки і робити прогнози. Останнє – справа невдячна. Рейтинги – це довге вовтузіння з критеріями і купа ображених на виході )). А от підсумки – річ суб'єктивна і тому приємна. Редакція ZaUA.org спробувала підсумувати 2009-ий – що нас засмутило і що порадувало. ЗАСМУТИЛО

У жовтні ZaUAorg писав про настрої в штабах основних кандидатів в президенти. Нашим спікером був один політтехнолог, знайомий з українською політичною кухнею. Сьогодні ми ще раз запитали в нього, що ж говорять про вибори ті, хто працює в штабах. Розмовляв: Антон ЗІКОРА

Ви, певно, звернули увагу на те, що останнім часом в логіці дій уряду все частіше окреслюєься бажання що-небудь заборонити, обмежити чи принаймні взяти під контроль – на противагу проголошуваним колись тенденціям роздержавлення, плюралізму та іншої свободи підприємницької діяльності. Як на мікро-, так і на макрорівні держава починає втручатися у справи бізнесу і в приватне життя українців. Вона забороняє - і ми маємо розібратися, що за механізми примушують урядовців і депутатів до дій, які протирічать їхнім партійним програмам і передвиборчим обіцянкам. Юлін прогібішн досліджував: Микола ПОЛІЩУК

"Хтось буде іронізувати, що ми створюємо чергову партію замість того, щоб об`єднуватися. Але ми творимо партію на базі громадського об`єднання, яке ніколи не було вплутане в огидні скандали, де немає "любих друзів" та інших олігархів" - ці слова Ярослава Кендзьора завершилися оплесками більше 200 пар долоней. На з`їзді "За Україну!" були присутні: Ілля ЗАВГОРДНІЙ і Зiнаїда УСТИМ

Останнім часом все частіше мені доводиться чути про те, що українці нібито дуже сумують за такою собі «сильною рукою». Соціологи у своїх опитуваннях ніби змагаються, хто ж назве більшу цифру прихильників диктатури: якщо раніше за сильного вождя виступало начебто половина населення країни, то останні опитування почали говорити вже про 60%, а ФОМ-Україна навіть назвав цифру вже більшу за 70%. Виходить, озирнувшись довкола, ми маємо побачити в кожному другому прихованого сталініста - чи, принаймні, адепта творів Донцова і Макіавеллі. Але цього ж нема! Потяг до Адольфа Віссаріоновича Піночета вивчав: Микола ПОЛІЩУК

2 грудня 2009 року депутати зробили вигляд, що збираються змінити закон про вибори президента, який викликав критику навіть у ЄС. Нардепи довго й нудно постатейно завалювали ті зміни, які нібито підтримали при попередньому читанні виборчого закону - і зрештою завалили все. І хоча БЮТ обіцяє встигнути внести зміни, виборчий процес впевнено перейшов свою середину із діючим, дуже недосконалим законом. Частину його положень Конституційний суд навіть визнав неконституційними - а між тим саме за цим законом відбудуться вибори президента 17 січня 2010 року. Закон досліджував: Олександр СЛАВСЬКИЙ, юрист адвокатської компанії "Агеєв і Федур"

Щойно вітчизняні політики когось цитують, в країні починає панувати атмосфера передачі «Що? Де? Коли?» При цьому український істеблішмент мимоволі виступає в амплуа знавців, а країна - командою телеглядачів. Озброєний пошуковиками електорат із задоволенням виявляє «ляпи» обранців. Буває, звичайно, неприємно, коли в калюжу сяде той, кому співчуваєш, але це не страшно. Адже рано чи пізно конкуренти наздоженуть. У гуглі, яндексі, вікіпедії та інших мережевих шпаргалках порпався: Антон ЗІКОРА

На початку 90-х він – лідер студентської «революції на граніті» і мріє про швидкі зміни. Згодом захищає кандидатську дисертацію за темою «Українська філософія національного радикалізму ХХ століття: історичне становлення та змістовне формування». Потім – Майдан і випробування владою. Наразі лідер Громадського руху «За Україну!» В’ячеслав Кириленко вже не мислить категоріями радикалізму. Він читає Платона, виховує двох дітей і розмірковує над майбутнім країни. Кращого співрозмовника, ніж історик-філософ, який знає владу зсередини, годі й шукати. Наша розмова розпочалася зі спроб віднайти історичні паралелі.