Нас розділяють на донецьких і бандерівців, “свідомітів” та українофобів і лякають одне одним. Нас жахають чоботом російської воєнщини і НАТО. Кожен другий політик – ворог України і українців. Принаймні, ворогами держави публічно обзивають один одного самі політики. Фобієзнавець: Руслан Цупринський

Кримська політична еліта (якщо це слово взагалі можна застосувати до тієї різношерстої публіки, яка всіма правдами і неправдами вибилася на вершину місцевої політики) завжди вирізнялася умінням об'єднуватися проти прийдешніх чужинців. Перспективи донецьких у Криму вивчав Михайло Капустін

Прості громадяни не перестають злитися на представників українського політичного істеблішменту. Воно й зрозуміло: за старою радянською звичкою громадяни чекають від влади захисту і опори. А коли не отримують цього, то розчаровуються і несуть своє розчарування на виборчі дільниці. Поведінку влади досліджував: Антон ЗІКОРА

Таємниць навколо формування коаліції більше немає: регіонали схиляли депутатів до дружби виключно грошима. Бо всі посади в Кабінеті Міністрів залишили собі. Партійна приналежність та вірність Лідеру, особливо у темні для нього часи 2004-2005 років, - основна вимога для кандидатів у міністри. Склад нового уряду вивчала: Аманда ЩУР

Відставка Кабінету міністрів поставила перед нами два питання, які узагальнено можна змалювати : що ж буде з Тимошенко без України і що буде з Україною без Тимошенко. Обоє питань загадкові і не прогнозовані. Хіба що у першому випадку відповідь все ж таки певною мірою в руках Юлії Володимирівни, а в другому… В другому Тимошенко своїми руками зробила все, щоб від неї не залежало нічого. За Тимошенко вболівала: Соня ПОЛЧОК

- Заходь, друже. Сідай. Поки ми не почали інтерв’ю, я тобі прочитаю одного вірша про Львів, а ти вгадаєш хто його написав. Ти був колись у Львові (сміється)? На робочому столі Володимира Мойсика окрім документів стоїть книжка. В кабінеті – стіл, шафа з книжками, на стіні дві ікони.

Головний фірмовий знак української політики - це її надривна істеричність, вірніше, надмірно істеричний стиль поведінки лідерів наших партій. А інакше важко втриматися на хвилі виборчих симпатій - крім як постійно бити у дзвін, закликаючи до останнього і рішучого бою, альтернативою якого виступає хіба що прірва і руїна. Істеричний політолог: Антон ЗІКОРА

У Верховній Раді – гаряча пора. Останніх кілька тижнів народні депутати мудрують над створенням нової коаліції. Після того як вся країна дізналася, що президентом обрано Віктора Януковича, «Регіони» захотіли підім'яти під себе весь парламент. Однак з кожним днем шанси "регіоналів" створити в цій Раді свою коаліцію зменшуються. Головна причина в тому, що блок НУНС не йде на поступки "біло-синім". А в цієї фракції зараз «золота акція», без якої «регіонали» не зможуть створити свою більшість.

З нагоди очікуваної зміни голови держави в Україні ZaUAorg продовжує досліджувати історії президентів, котрі прийшли у владу на хвилі народного ентузіазму, проте не змогли реалізувати завищені сподівання суспільства. Сьогодні ми розповідаємо про Джеймса Б'юкенена, якого перед громадянською війною у США вважали здатним усунути протиріччя і об’єднати країну. Автор: Іван МЕЛЬНИК

По своїй наївності я вважав, що добра піндюліна в 2004 році пішла Вам на користь. Ви особисто і Ваша сила почали вилюднювати, вивчили українську мову. Думаю, не останню роль в цьому зіграв Борис Колесніков, точніше ізолятор в якому він сидів. Але між першим і другим туром Вас начебто підмінили. Думаю, це підстава. Лист Януковичу писав Антон Зікора