Стою на блокпосту неподалік від Маріуполя разом із військовими. До лінії фронту - 32 кілометри. На вулиці – мінус дванадцять градусів. У лице дме крижаний вітер, очі сльозяться. Після сорока хвилин перебування на вулиці я не відчуваю кінчиків пальців на руках і на ногах. Під стукіт моїх зубів нацгвардієць Коля (який уже восьму годину поспіль на чергуванні) зупиняє сірий немитий бус із луганськими номерами. Чергувала: Любов Величко

Вибори в Маріуполі мають пройти чесно, активісти говорять, що зможуть проконтролювати і голосування, і підрахунок. Найбільша проблема в тому, що проукраїнські сили розрізнені, немає єдиного кандидата на посаду мера. Натомість «Опоблок» веде грамотну кампанію: склали базу виборців, звертали велику увагу на бабушок. Працюють із людьми. У день голосування вони планують централізовано підвозити своїх працівників до дільниць на автобусах. Це дуже суттєвий фактор. Адже явка загалом очікується низька. Хто саме бореться за владу в Маріуполі та з якими шансами – розбирався Дмитро Лиховій

Потрапити з Маріуполя на фронт недовго. З нами чотири хлопці з морської піхоти. «Он там, - показує на південь. – зійшлися з нами владикавказці. Врукопаш. Але швидко п’ятами накивали. Спецназ. А цією дорогою ми полювання на зайців влаштували. Розсипалися і пішли по полю. З нами десантура була, хлопці під два метри зросту. І на одного зайця. Постріляли трохи, начальство телефонує, що там у вас таке? Нічого, відповідаємо. Заєць тільки маленький він був, на всіх не вистачило». Автор: Вадим Джувага Маріуполь-Гнутове