Український Маріуполь. Як активісти подолали розчарування і вдруге пройшли до міської ради

Маріуполь – це вотчина компанії Метінвест, яка належить Рінату Ахметову. У місті працює два її великих меткомбінати. Партія "Сила людей", яка об'єднує волонтерів і проукраїнських активістів, змогла вдруге увійти до складу Маріупольської міської ради. Ще місяць тому це здавалося абсолютно нереальним. Величезний антирейтинг і рівень підтримки в межах арифметичної похибки – з таким багажем партія вступала у виборчі перегони і, втім, змогла перемогти, трохи не дотягнувши до успіху 2015 року.

Від активізму до політики

Тоді, У 2015-му, на хвилі патріотизму і сильних протестних настроїв, "Сила людей" здобула 6,4% голосів виборців, а лідер партії Максим Бородін став другим у боротьбі за крісло міського голови.

Очевидно, що перемога нікому не відомої партії, за якою не стоять "конкретні люди" з конкретними бюджетами, та яку через це неможливо контролювати, ніяк не входила в плани команди Метінвесту, яка в 2015-му взяла більшість на виборах у Маріуполі. Тоді лише через кілька місяців після виборів почалася кампанія з дискредитації "Сили людей" та її лідера.

На запитання, чи пішли б ви в політику, якби знали, з чим вам доведеться зіткнутися, лідер партії Максим Бородін відповідає ствердно.

"Ми виросли з боротьби за чисте повітря в Маріуполі. Але що глибше ми занурювалися в тему, то ясніше розуміли, що активізм не зможе вирішити проблему екології. Активізм лише може стати каталізатором змін. Потрібно міняти законодавство. А у нас у ВР промислове лобі" – каже Максим.

Саме тому в 2014 році Бородін вирішив вперше йти в політику і взяв участь у парламентських виборах.

Тоді навколо нього об'єдналися люди, яких у Маріуполі не мало би бути.

Ярослав Єрохін виїхав з окупованого Донецька і тимчасово осів у Маріуполі. Петро Андрющенко тимчасово повернувся в місто з Дніпра, щоб допомагати витягати Маріуполь із "російської весни". Маріупольчанка Афіна Хаджинова, навпаки, планувала виїхати з рідного міста, щоб уже не повертатися. Їх об'єднала ідея змін і розуміння того, що якщо прогресивні люди не будуть йти в політику, то там завжди крутитимуться тільки медведчуки й ахметови. Так народилася громадська організація "Ініціативна група "Разом".

Ніхто з “Разом” не пройшов до Верховної Ради. Проте виборча кампанія дала новий досвід і смак до політики, й вони почали збирати навколо себе активних прихильників та готуватися до місцевих виборів 2015 року.

"У 2014-му можна було йти на вибори від громадської організації. У 2015-му правила змінилися. Потрібно було шукати партію. Для нас це був непростий вибір. Тому що ми не могли йти з партією, з якою маємо ціннісні або ідеологічні протиріччя", – згадує Петро Андрющенко.

Це сьогодні він вже досвідчена людина, працює в сфері політичного консультування, а п'ять років тому навчався і набивав гулі.

"Спочатку "Разом" планувала йти від "Самопомочі". Нам тоді здавалося, що ми споріднені духом. Почали вести переговори. Але ми для них були в той момент не цікаві. Пізніше вже від "Самопомочі" до нас прийшли з пропозицією співпраці. Але тоді вже вони нас не цікавили".

Знайомство з партією «Сила людей» було випадковим. У кінці 2014 року кілька людей з ІГ "Разом" взяли участь у роботі "Відкритого університету Майдану" (всеукраїнський рух громадянської освіти). Там познайомилися з Олександром Солонтаєм, одним із лідерів партії "Сила людей".

"Він нас запитав: у політику йти збираєтеся? Ми відповіли – так. Потім Солонтай приїхав до Маріуполя. Ми всі перезнайомилися. Після кількох таких зустрічей ми і прийняли рішення йти на місцеві вибори із "Силою людей", – каже Андрющенко.

У співпраці з СЛ для хлопців були важливі кілька речей: партія має ліберальну ідеологію. Вона не лідерського типу, не під якесь прізвище створюється, а будується так, як і має: від низу до верху. У партії немає жодного диктату з центру. Вона існує виключно на членські внески партійців.

"Мінусом було те, що це не парламентська партія, її мало хто знає в Україні. В Маріуполі – взагалі ніхто не знав. Але ми розуміли, що це гра на перспективу. Це про майбутнє. І що ми починаємо роботу, результати якої, можливо, побачать лише наші діти. Тому ми не плекали ілюзій щодо легкої перемоги", – розповідає членкиня партії Олена Золотарьова.

Як зізнаються самі партійці, в 2015 році їх виборча кампанія відбувалася хаотично. Вона не мала ні чіткої стратегії, ні зрозумілого посилу для виборців. Але були дві речі, які здивували. По-перше, гроші на виборчу кампанію партія збирала у своїх прихильників. І що найдивніше – зібрала. Такого в Маріуполі ще ніколи не було. А по-друге, кампанія будувалася не на зовнішній рекламі (на неї просто забракло грошей), а на живому спілкуванні з виборцями. Оскільки на підприємства членів партії не допускали, то "Сила людей" пішла по дворах: від дому до дому, проводячи десятки і сотні зустрічей з людьми.

Результатом такої роботи стали п'ять депутатських мандатів у міськраді.

"Маріонеткова рада"

Маріупольська міська рада 2015–2020 років на 80% була маріонетковою, каже лідер "Сили людей" в Маріуполі Максим Бородін. Метінвест складав списки кандидатів за принципом "всіх по трошки", і тому включив туди лояльних лікарів, директорів шкіл, працівників компанії, звісно, лояльних журналістів.

Усі ці люди зайняли депутатські крісла не тому, що хотіли щось змінювати у місті, реалізовувати свої ідеї. Їм сказали "треба", вони і пішли. І протягом п'яти років слухняно піднімали руки, дуже дратуючись щоразу, коли хтось із представників фракції СЛ просив слова.

Їм сказали "треба", вони і пішли

Проте, перші кілька місяців роботи були досить конструктивними. "Силі людей" вдалося зробити, здавалося б, неможливе – ухвалити розроблений ними новий регламент роботи Маріупольської міської ради.

"Я вивчав це питання і можу з гордістю сказати, що в Маріуполі сьогодні найдемократичніші і прозорі правила роботи міськради. Тільки в Маріуполі і ще в Житомирі будь-який громадянин може безперешкодно прийти на сесію і взяти слово. Це справді наше велике досягнення. Ми змогли переконати команду міського голови, що це потрібно. Подальша перемога Маріуполя в рейтингу прозорості влади серед українських міст дуже допомогла і в роботі із залучення європейських інвестицій", – вважає Петро Андрющенко.

Більшість депутатів міськради Маріуполя минулого скликання не знали, як це дебатувати й обговорювати рішення. Виступ депутата від "Сили людей".

Далі була спільна з муніципалітетом робота з під'єднання до системи ProZorro, розробка прозорих механізмів під час закупівлі житла для переселенців і соціально незахищених городян, програма підтримки місцевих ініціатив. Ці перемоги давалися важко, але вони були.

Перемоги давалися важко, але вони були

Перший конфлікт між більшістю й опозицією розгорівся в 2016 році, після нападу на Максима Бородіна.

Він тоді проводив розслідування щодо корупції під час закупівель зелених насаджень у Маріуполі і виступив з відкритими звинуваченнями на сесії.

Того самого дня на нього напали в парку Перемоги, де він якраз інспектував стан висаджених дерев.

Цю справу так і не розслідували до кінця. Поліція затримала двох нападників, а потім відпустила, заявивши, що ті просто помилилися – вони, мовляв, полювали на педофіла, а напали помилково на Бородіна.

"Хто стояв за нападом – невідомо досі. Не думаємо, що це були люди Ахметова. Але те, що його люди скористалися ситуацією і запустили кампанію із дискредитації, у нас немає сумнівів. Запрацювали групи в фейсбуці, які систематично публікували всяку чорнуху. Потім невідомі пошкодили автомобіль Максима. Якісь жінки роздавали листівки дискредитаційного змісту. Ми затримали двох таких жінок і викликали поліцію. Але справу так само, як і з нападом, злили. Ніхто не постав перед судом".

Відтоді в міськраді почався період відкритої конфронтації монобільшості й опозиції, яка поступово переросла в стадію особистої неприязні.

Тож не дивно, що до виборчої кампанії 2020 року "Сила людей" наблизилася з рейтингом, меншим за 1%.

"Циганська голка"

Влітку 2020-го "Сила людей" не збиралася йти на вибори.

"Було величезне розчарування в усьому. Найболючіше, коли нас почали бити свої ж. Від цього складно захиститися" – каже координаторка виборчого штабу СЛ Олена Золотарьова.

З ядра партії в 43 людини, яке утворилось у 2015-му, до 2020-го залишилося не більш ніж 15 осіб. І ті, хто йшов, кидали докори решті команди в неефективності, продажності, "освоєнні грантів".

"Ми припустилися багатьох помилок у комунікації з людьми. Когось не підтримали в потрібний момент, комусь не допомогли. Когось просто не почули. Були й такі, з ким розійшлися ідеологічно, – каже Андрющенко. – У нас у партії принцип: закон один для всіх. І якщо порушень припускається хтось із людей в команді, ми діємо так само принципово, як і щодо інших. Є такі люди, для кого цей принцип став неприйнятним. І вони сьогодні найбільш злісні наші хейтери".

Під кінець депутатського терміну було величезне розчарування в усьому. Найболючіше, коли нас почали бити свої ж

На тлі такого негативу ніхто не збирався впрягатися в цю невдячну справу – депутатство – ще на п'ять років. "Доббі вільний", – написав Бородін у своєму фейсбуці після завершення останньої сесії міськради. Але виявилося, що ні, поки що не вільний.

"Влітку цього року весь проукраїнський актив Маріуполя зібрався в Театральному сквері. І звичайно, виникло питання: хто йде на вибори, – згадує Марія Подибайло, одна з лідерів волонтерського руху в Маріуполі. – "Сила людей" тоді відразу сказала, що вони не йдуть. Із партією Порошенка на минулих виборах у нас було кілька неприємних моментів, коли реальних активістів партії не висунули в кандидати. І в цій ситуації я поставила логічне запитання: я прийду на вибори 25 жовтня, візьму бюлетень. За кого мені віддати голос?"

Переконати всіх, що йти на вибори треба, було складно.

Найтяжче рішення про те, щоб все-таки балотуватися, далося, мабуть, Бородіну. Йому довелося наростити товсту шкіру, відбиваючись від нескінченних атак на себе. Але йому також потрібно було думати і про те, що в оточенні цього негативу зростає і його син. Проте він вирішив: "Якщо команда скаже – треба йти, я піду".

"Коли в мережу злили списки ОПЗЖ до міськради, і я побачив ці прізвища, то зрозумів, що всі наші досягнення, все, чого ми досягли за п'ять років, – під загрозою. Не можна допустити, щоб місто відкотилося на 5 років назад", – пояснив Бородін своє рішення таки устряти у бій.

Але тут перед активістами постало складніше завдання – визначитися, під яким брендом йти. Кожен став гнути свою лінію. "Європейська солідарність" наполягала на своєму пріоритеті. Аргументи такі: парламентська партія, є перспективи подальшого зростання, є підтримка з центру. Але, з іншого боку, є і політичний диктат. "Сила людей" наполягала на тому, щоб йти однією командою з ними, оскільки це абсолютно місцевий, локальний проєкт. Немає жодного тиску з Києва. Зате вже є досвід роботи в міськраді.

"Довелося доводити, що зараз, коли проукраїнська частина громади невелика, ми не можемо дозволити собі конкурувати одне з одним. Може, років через десять – так, але не зараз. Для перемоги нам потрібна була відома технологія "циганської голки". Нас мало, але об'єднавшись, ми маємо шанс потрапити до міськради і впливати на розвиток Маріуполя", – каже Марія Подибайло.

зараз, коли проукраїнська частина громади невелика, ми не можемо дозволити собі конкурувати одне з одним.

"До нашої команди накопичилося чимало запитань, багато фейків навколо "Сили людей". І для того, щоб прийти до взаєморозуміння, ми зібралися і відкрили всі фінансові документи, всю внутрішню документацію. І коли ми показали, що відкриті, що під фейками немає підґрунтя, люди нам повірили та стали частиною команди", – пояснює Олена Золотарьова.

Так СЛ вдалося зібрати нову команду, об'єднавши людей з прогресивним мисленням і бездоганною репутацією з різних партій і громадських організацій.

Що стосується ЄС, то було ухвалене спільне рішення, що «Європейська солідарність» висуватиме своїх людей на Маріупольський район, а СЛ – на Маріуполь. І таким чином партії не конкуруватимуть. Проте ЄС порушила домовленості і продублювала свій список із тими самими прізвищами і на район, і на місто. Зрештою в Маріуполі ЄС взяла трохи більш ніж 2% і не пройшла до міськради. Можливо, якщо б партія дотримувалася взятих на себе зобов’язань, проукраїнські сили в раді були б представлені потужніше.

Лідер маріупольської "Сили людей" Максим Бородін та активісти партії

Виборча кампанія на пожертви

Гроші – головне питання на старті будь-якої виборчої кампанії. СЛ повторила досвід 2015 року та зібрала кошти, потрібні для реєстрації партії на виборах, у своїх потенційних виборців.

"Ми отримали чимало закидів щодо цього. Деякі висловлювалися в дусі, мовляв, вони нероби, нічим не займаються, все роблять нашими руками і ще й грошей просять. На жаль, не всі розуміють, що якщо ми на кампанію беремо гроші у виборців, то відповідаємо перед ними за те, що робимо. Якщо ж кампанія оплачується з кишені Медведчука або Ахметова, то звітувати за роботу доведеться насамперед перед ними. Сподіваюся, колись прийде розуміння цих простих речей", – каже Бородін.

Гроші виборців ще й стимулюють дуже раціональне ставлення до витрат.

"Ми не знаємо і не можемо знати, скільки насправді витратив на рекламу "Блок Вадима Бойченка" або ОПЗЖ, але я впевнений, що якщо поділити ці гроші на кількість залучених голосів, то сума буде набагато більшою за нашу. Я вважаю, ми провели просто блискучу кампанію з мінімальним бюджетом. Ми витратили умовно 14 грн за голос. Думаю, це абсолютний рекорд в Україні", – говорить ідеолог кампанії-2020 Петро Андрющенко.

«Силі» була не по кишені дорога реклама на ТБ і на сайтах. Вони сконцентрувалися на соціальних мережах, мобільних додатках. Запустили кілька відеороликів. І звісно, говорили з людьми. Це важко, бо зібрати людей в одному місці – досить непросто. На це йде багато сил. Але це треба робити, вважають у «Силі людей».

«Ми на старті проводили власними силами соціологію, щоб зрозуміти, хто наш виборець і де його шукати. Вирішили, що точно – не на телебаченні. Можливо, якщо б у нас були ресурси, ми зайшли б і туди. Але ми змушені були зосередитися на найбільш дешевих та ефективних каналах комунікації. То ж ми обрали розміщення реклами в соцмережах, на YouTube, у мобільних додатках популярних сайтів», – розповідає Андрющенко.

Але важливо не тільки де розміщувати, а й що.

«Ми робили креативні відео, шукали зовсім нестандартні підходи. І це спрацювало».

Приклад креативного підходу – як перебороти свій антирейтинг і спростувати фейки через вдалий відеоряд

Всередині команди йшли гарячі суперечки про те, яким має бути головний меседж для виборців. У 2015-му вони йшли на протистоянні Метінвесту. Частина команди вважала, що це спрацює і в 2020-му.

"Було непросто переконати всіх відмовитися від цієї стратегії. Але люди ситі по горло негативом. Їм потрібна мрія. Ми вирішили боротися з проблемами через позитивні образи. Ми говорили не про те, як все погано, а про те, як з поганого зробити гарне".

На передвиборчих роликах СЛ, які запускалися у соцмережах, діти малюють заводи яскравими фарбами. Підприємства важкої промисловості обов'язково стануть такими – чистими і красивими. І це мрія, до якої треба прагнути. Для цього «Сила людей» запропонувала ухвалити нову екологічну програму, в якій не тільки прописати те, що має модернізувати забруднювач, а й ввести туди відповідальність за невиконання.

Люди ситі по горло негативом. Їм потрібна мрія.

«Таких методів впливу на забруднювача у чинній програмі немає, і Метнівест постійно відтерміновує виконання своїх зобов’язань», – пояснив Максим Бородін.

Крім цього, СЛ запропонувала нові підходи у підтримці малого і середнього бізнесу. Наприклад, «Сила людей» хоче скасувати більшу частину наявних нині в Маріуполі регуляторних заборон для бізнесу, знизити до мінімуму ставки орендної плати для нових підприємств. І головне – запустити програми безвідсоткових позик для розвитку бізнесу та механізми практичної допомоги на старті для підприємців-початківців. (Як подібні кредити для малого бізнесу від держави і муніципалітетів працюють у розвинених країнах читайте тут)

Місто – доступне для кожного, це ще одна особливість програми партії. Це не просто про пандуси. Говорячи про доступність, у СЛ наголошують на необхідності інтеграції людей з інвалідністю в суспільство: бізнес, навчання, роботу, культурне життя. Зараз із багатьох причин це недоступно. «Сила людей» – єдина партія в місті, яка включила в свої списки людину з інвалідністю, яка розуміє, що і як потрібно робити для реалізації поставленої мети.

Не забули і про розвиток туризму. Оскільки Азовсталь стримуватиме розвиток морського туризму, то у «Силі» пропонують розвивати інші його види, зацікавити людей урбаністикою Нільсена, спадщиною Куїнджі, екстремальним і спортивним туризмом.

"Я вважаю, що цією кампанією ми задавали тренди. Креатив і позитивний погляд на проблеми. Думаю, за цим майбутнє – впевнений Андрющенко. – Час людини в костюмі, що динамічно крокує в кадрі, безповоротно минув, так само як і всі ці агітаційні намети. Ми стартували з найгірших позицій. І ніхто з нас не був упевнений в перемозі. У тих умовах жорстокої конкуренції й антирейтингу, я думаю, ми зробили майже неможливе, набравши понад 6%".

Політичний вінегрет

Такого строкатого складу, який буде в нинішньому скликанні, в Маріупольській міській раді ще не було ніколи. Відразу п'ять партій проходять у місцеву раду, серед яких ліберальна "Сила людей", замасковано проросійська "Партія Шарія", медведчуківська ОПЗЖ, ахметівський "Блок Вадима Бойченка" і близька до БВБ "Слуга народу" (на момент написання матеріалу розклад був саме таким, але офіційних результатів оголошено ще не було). Абсолютно очевидно, що час легких рішень для команди міського голови минув. І в цих нових умовах голоси «Сили людей» можуть стати золотою акцією під час ухвалення важливих рішень.

"Я з оптимізмом дивлюся на ситуацію. Ми пройшли через дискредитацію, через абсолютний ігнор із боку більшості. І зараз складається така ситуація, коли з нами змушені будуть вести діалог. Мабуть, вперше ми дістанемо змогу для реалізації наших ініціатив, – вважає Олена Золотарьова. – Багато хто каже, що все погано і нічого в суспільстві не змінюється. Але я з цим не згодна. Подивіться на списки "Слуг", на списки Шарія. Там багато молодих людей. Так, їхні погляди – інші. Але в будь-якому випадку – це нові люди. І я думаю, це теж непогано".

Максим Бородін менш оптимістичний.

"До міськради проходять люди, які не мають ані найменшого уявлення про те, як працює державна система. Люди з середньою освітою і безробітні, хлопці спортивного типу, як із 90-х, та їхні подруги. Деякі абсолютно відірвані від реальних проблем Маріуполя. Я думаю, ця каденція демонструватиме відвертий популізм, який шкодить розвитку громади. Не виключаю, що нинішня робота в міськраді перетвориться на шоу і цирк зі спецефектами. І страждати від цього будуть маріупольці".

Який зі сценаріїв виявиться більш реалістичним, покаже час. Але в будь-якому разі очевидно, що Маріуполь чекають непрості п'ять років.

політика маріуполь сила людей вибори-20