Ми шукаємо дедалі більшого порозуміння з поляками, намагаємося переглянути й україно-російську історію, хоч часто це, м’яко кажучи, не вдається. Утім, «зациклившись» лише на двох напрямках, українці, на жаль, часто забувають про ще одного найближчого сусіда — Туреччину. Сьогоднішнє інтерв'ю ZaUA.org - з людиною, яка прямо зараз робить Україну популярною серед турків. Турецькою про Україну спілкувався: Олесь КУЛЬЧИНСЬКИЙ

Автор цієї незвичної збірки оповідок завжди вважався трюкачем у літературі. І дарма ще на початку 1990-х, коли соціалістичний реалізм змінився на український концептуалізм, нас попереджали, що хитрий Іздрик is trick, себто він – це суцільна авантюра. Дарма, бо його незрівнянний «Воццек» і «Подвійний Леон» вже заполонили увагу новонародженого українського читача. Ось і зараз Іздрик ніби знизує плечима щодо чергових своїх текстів, виданих ошатним томиком концептуально-чорного кольору під назвою «Таке». Мовляв, таке, панове, іноді напишеться! Втім, аморфно-українське «таке» наразі транслітерується у наказово-англійське «take», себто «візьми». То що, візьмемо? АВТОР: Ігор Бондар-Терещенко

Представники літературного регіону, до якого належить ця авторка, виплекавши у своїх надрах в 1990-х роках т.зв. «Станіславський феномен», завжди вирізнялись бажанням каталогізувати реальність, архівуючи її в нетлінні форми своєрідних енциклопедій. ЧИТАВ: Ігор БОНДАР-ТЕРЕЩЕНКО

Німецька письменниця Герта Мюллер 20 років тому отримувала постійні погрози у рідній Румунії (після того, як відмовилася стати інформатором таємної поліції тоталітарного режиму Чаушеску), а тепер стала 12-й жінкою за 108 років - лауреатом Нобелівської премії з літератури. Цьогорічного "нобеля" обирали з майже двохсот письменників 18 членів Шведської академії. Вони звели потенційних переможців до списку з п'яти - а потім голосували за єдиного кандидата, який повинен був отримати більше половини голосів.

У скандалі, що свого часу розігрався довкола імені цієї письменниці, а також з приводу її непересічних романів, вистачало як еротики, так і небуденної інтриги. Преса й досі нетямиться з приводу того, хто ж ховається за псевдонімом цієї невловної авторки. Так, в одній демократичній газетці навіть провели власне розслідування на цю тему, а не менш національний сайт і досі закликає голосувати за кандидаток на спокусливу посаду «літературної хуліганки». Читав: Ігор Бондар-Терещенко

Журнал “Сучасність” існує вже майже 50 років – заснований демократичним крилом ОУН, він на початку 90-их був надзвичайно популярним в Україні, але поступово втрачав популярність, і торік було схоже, що журналу вже кінець. За його відродження взявся реанімаційний колектив у складі політика В'ячеслава Кириленка, видавців братів Капранових і головного редактора Тараса Федюка. Учора в Могилянці “Сучасність” показала, що вона розуміє під гаслом “повернутися до людей”. Фото: Олександр СЕНЬКО

Цього року Україні довелось змагатись з двома великими письменницькими ювілями. У квітні – 200-річчя Миколи Гоголя, а сьогодні, 5 жовтня – 100 років із дня народження поета Богдана-Ігоря Антонича. Через хистку приналежність Миколи Гоголя до двох культур – української та російської, ювілей «допомогли» відзначити російські «гоголезнавці». Щоправда, на свій манер, як у фільмі «Тарас Бульба», де з вуст героїв фільму злітають великоруські вигуки. А от із Богданом-Ігорем Антоничем українцям доведеться справлятись самим, бо ділити його ні з ким. Автор: Ірина Колодійчик, Могилянська школа журналістики

„На березі часу…” цікаво, пізнавально й натуралістично фіксує дух доби. У що люди вдягалися, як говорили, у які ігри гуляли діти. Цікаві моменти із новітньої історії Житомира, як то перехід житомирських євреїв на російську мову. Також чудово видно такі ментальні речі, як чергове проблематизоване становлення української ідентичності в чергового покоління. Прикро тільки, що читач не знайде для себе відповіді на питання: „а як же вдалося Валерію Шевчуку зберігати таку „чесність з собою” та всерйоз не постраждати?” Але попри помилки й невеселі гендерні стереотипи минулих поколінь українських письменників, книга „На березі часу…” залишається безперечним „must read”. АВТОР: Олег Коцарев

Для зручності читачів ми змінили принцип, за яким з'являлися теги на шапці порталу. Раніше там були "гарячі" теги, які вели на матеріали, розміщені на сайті за останній час.

…Усі жахіття світу народжуються в голові обивателя: адже щоранку за вікном той самий пейзаж – без жодних ознак «світової кризи» чи «міжнародного тероризму», тому вигадати чергову страшилку – ось завдання для справжніх мічурінців з політологічного городу! Автор: Iгор БОНДАР-ТЕРЕЩЕНКО