Значна частина української інтелігенції має печерні погляди та сповідує національно забарвлену соцреалістичну естетику. Мракобісся (пост)совкових громадян – штука давно відома, а от настільки демонстративне піднесення раболіпства, вже навіть не виправдання, а саме апологія,- це вже новенька тенденція. Тема Шевченківської премії – здавалось би, давно мертва, нецікава – досить несподівано ожила та повернулася в український інформаційний простір. Автор: Олег Коцарев

З чим асоціюється Галичина 1920х-1930х років? З ОУН, пацифікацією, греко-католицькими панотцями, з народними традиціями, або вже з батярами та львівськими кнайпами. Але окрім всього цього, у довоєнній Галичині буяло багате літературне життя. Зокрема й україномовне. Були українські літературні клуби, журнали, богемні тусовки. Були чудові повісті і оповідання. І було, зокрема, багато талановитих жінок-письменниць. В богемну Галчичину 30-х поринув: Євген Лакінський

У «Львівській гастролі» специфічна місцева метафізика знаходить більш, ніж багате втілення. Хоч би й туга геть сухопутного міста за водою. У Куркова вона дуже специфічно «лікується»: в окремих місцях уночі раптом починає з’являтися морський запах і морський шум, від яких людям чомусь стає погано, а в повітрі кружляють чайки, іноді навіть нападають на перехожих. Це «Львівське море» стає справжньою проблемою та центральною детективною інтригою, розкриттям якої займається цілий «загін» головних героїв. Книжку Куркова про Львів, лікувальні властивості українського бездоріжжя, дружбу кагебіста й хіпі та про Юрія Винничука читав Олег Коцарев.

Роман - динамічний та захоплюючий текст про повстанця Данила Червоного. Втім, письменник передав куті меду – обох ворогів Червоного сміливо можна записувати у його фан-клуб. Червоного як людини у тексті немає, образ позбавлений мотивації, переживань, внутрішніх змін. Боївка у романі - чотири «картонні ляльки» з іменами, що скрізь ходять за лідером і нічого без нього не роблять. Полярність та поверхневість зображення, цілком в стилі масової літератури, припаде до вподоби невибагливому патріоту, який хоче захопливу книгу з "нашим" незламним героєм. Читав і перевіряв: Тарас Фасоля

Відомий історик-архівіст Володимир В’ятрович пропонує нові й не зовсім нові драматичні сюжети, почерпнуті з бездонних, але не безвідмовних архівів колишнього КГБ. Книжка Володимира В’ятровича, директора Галузевого архіву СБУ часів президентства Віктора Ющенка, історика, що має імідж мало не головного «хакера» секретів радянських чекістів, зветься промовисто: «Історія з грифом «Секретно»: нові сюжети». Трохи виглядає на надміру рекламний заголовок, але насправді – досить адекватно. В книжці дійсно багато маловідомої інформації, й вона подана дуже зручно, читабельно і сюжетно. Читав Олег Коцарев