"Фашистські уряди приречені програвати війни, бо за своєю природою не здатні об’єктивно оцінювати силу противника"Умберто Еко

Політично активних українців турбує питання, що робити з “хорошими росіянами” — не в прямому сенсі, а в політичному. Чи підтримувати їх, чи, навпаки, пояснювати світові, що таких не буває і ми воюємо не з божевільним диктатором, а з російським народом. Старий бандерівський анекдот винесемо за дужки та запропонуємо свою версію відповіді.

Мотивацією Z-війни є не «безпека», «альянси» чи навіть політична приналежність. Це потреба росіян гасити неправильні культурні коди України – зокрема, код свободи, і нав’язувати правильні – імперського підкорення. Ось чому вторгнення має таку широку підтримку російського населення і чому росіяни так легко погодилися на тотальну війну проти України. Дослідник пострадянської Росії Каміль Галєєв вважає, що західним аналітикам, які не були у цьому культурному контексті, буде важко зрозуміти, чому війна є далеко не випадковою примхою одного схибленого диктатора. «Тексти» наводять скорочений переказ його розвідки.

Світ має визнати: те, що сьогодні відбувається в Україні – це справжній геноцид

Is Ukraine really facing an invasion by the Russian army? Why does Russia want NATO to officially forsake Ukraine? How is Russia's aggression of 2014 different from today's? How is the nature of the conflict changing and why can cyberattacks be more dangerous than military action?

Чи справді Україну чекає вторгнення російської армії? Чому Росія хоче, щоб НАТО офіційно відмовились від України? Чим відрізняється російська агресія у 2014 році від сьогоднішньої? Як змінюється природа конфліктів та чому кібератаки можуть бути небезпечніші за воєнні дії?

Упродовж восьми років збройного російсько-українського протистояння тривають дискусії щодо принципів військового будівництва України. Це відбувається з огляду на обмеженість наших ресурсів, а також кількісні та якісні переваги ЗС РФ. Майже ні в кого не викликає заперечень той факт, що симетрична відповідь у військовій сфері є фактично самогубством для України. Проте далі згоди, що нам потрібні асиметричні підходи, дискусія практично не рухається. Пропонуємо її актуалізувати.

Торік Україна палала. Повсюдно горіли ліси, коли вогонь уже наближався до сховища чорнобильського реактора, його дивом зупинив дощ. Цьогоріч багато вологи, тож подібних пожеж немає. Та ми бачимо, як зі збільшенням температури на планеті палають ліси в інших країнах Європи. Сумнівів немає — рано чи пізно знову горітиме і в нас. Як в Україні організована служба гасіння лісових пожеж? Коротка відповідь: ніяк, немає в нас такої служби.

Проголошена президентом Зеленським «деолігархізація» наразі має всі ознаки українських «піар-реформ» – гонитви за лояльністю виборців шляхом створення ілюзії вирішення справді актуальних суспільних проблем за допомогою ефектних, але контрпродуктивних кроків.