Директор Галузевого державного архіву СБУ Володимир В'ЯТРОВИЧ розповів ZaUA.org про досвід входження громадських активістів у владу: "Потрібно мати бачення, тобто знати, що ти хочеш зробити, інструментарій (який можна витиснути навіть із цього недосконалого законодавства) і кадри, які знають, для чого вони з вами працюють... «Чекізм» - це бажання шукати ідейне коріння в могутньому КДБ, думка, що «ми такі сильні, ми такі таємничі», це спроба впливати на людей своєю таємничістю, різними натяками..." Розмовляли: Павло СОЛОДЬКО, Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ

У Бахчисараї на мене чекає зустріч зі ще однією цікавою особою – вихідцем із древнього та овіяного легендами народу караїмів. Власне, у тутешньому історичному музеї, розташованому в приміщеннях колишнього ханського палацу, працюють дві його представниці – дослідниці історії та культури свого малочисленого народу. Адже караїмів або караїв у світі залишилося не більше двох тисяч осіб, близько тисячі двісті з яких мешкають саме в Україні, зокрема вісімсот – на історичній батьківщині в Криму. Мандрував: Олесь КУЛЬЧИНСЬКИЙ

Цього року коломийському письменнику Михайлу Андрусяку присудили Шевченківську премію за художньо-документальну трилогію про УПА ("Брати грому", "Брати вогню" і "Брати просторів"). В цих книгах мова йде про діяльність підпільників, з якими автор знайомий особисто – це його родичі та побратими батьків. Андрусяк письменник і видавець в одній особі. Він директор Коломийської друкарні ім. Романа Шухевича, де сам себе й видає. Після вручення премії нічого змінювати в своєму житті не планує.

Менше місяця залишилося до відзначення в Україні 65-ї річниці від дня перемоги над фашистською Німеччиною. Однак ті плани святкування, які наразі оголосив Янукович та ретранслювали урядовці Азарова, святкових почуттів не викликають. Навпаки, від них тхне нудотним нафталіновим запахом совкової показухи. АВТОР: Адріян МАКСИМЕНКО

Сайт ZaUAorg підводить проміжні підсумки проекту "1939-1945. Неписана історія", у якому ми й інші ЗМІ, серед яких Українська Правда, Gazeta.ua, Україна Молoда та інші публікували розповіді та спогади про наших рідних, які пережили Другу світову війну. За цей час ЗМІ, що долучилися до проекту, отримали десятки історій. Не всі вони героїчні, не всі відзначаються точністю історичних обставин. Але всі - щирі. У цій статті ми пропонуємо дайджест деяких із них. Тарас Антипович, журнал "Сучасність" - про діда, Івана Тимофійовича Дениска

Кажуть, що людині на все життя відведена певна кількість особливо щасливих випадків. Якщо це дійсно так, то я розумію, чому мій дід Никитюк Петро Павлович не виграв авто в лоторею, не знайшов скарб і не став великим начальником, а прожив скромне життя українського колгоспника. Все неймовірне щастя, яке йому було відведене, було використане під час війни.

Фраза Яцека Куроня, яку ви бачите у заголовку, стала крилатою за часів боротьби польского суспільного руху "Солідарність". Її сенс - чіткий і недвозначний: для того щоб перемогти систему, потрібно створити їй альтернативу. З нагоди 1 травня цікаво буде згадати, як поляки замість здобувати владу у комуністичній державі почали створювати паралельні структури. Досвід самоорганізації вивчав: Анатолій БОНДАРЕНКО

Звісно, як і в більшості читачів, у мене є дід-ветеран, який пройшов з Робітничо-Селянською Червоною армією від Сталінграда до Відня (про нього я ще колись розповім). Так само в більшості з вас, напевно, теж був дід, котрий переховався від мобілізації. Не дивина й те, що частина моїх двоюрідних дідів були поліцаями. Але маю я в історії родини і справжній ексклюзив. Мій прадід був бургомістром Харкова під час німецької окупації. Саме тим бургомістром Олексієм Крамаренком, наказ якого про заборону російської мови в державних установах міста цитують час від часу проросійські видання. Прадіда згадував: Олег КОЦАРЕВ, поет, прозаїк, журналіст, аспірант (Харків)