Вибір редакції

Спільне підприємство Ахметова і, ймовірно, Коломойського – яке, за даними Юконтрол, торік отримало виручку 6 млрд 500 млн. грн, платить мізерні зарплати і змушує працювати шахтарів у нестерпних і небезпечних умовах. Гірники почали страйк, вимагають повернути заробітні плати, які були ще кілька років тому. Йдеться про еквівалент 1 тисячі євро на місяць.

Рось — красива річка, чиї води течуть центральною Україною. Сьогодні вона переживає нелегкі часи, а в її водах поселився невидимий вбивця всього живого.

У Польщі, як пишуть місцеві медіа, опинилось більше двох мільйонів українців. З’явилась окрема сфера юридичних послуг для українців, змінився ринок нерухомості (зросли ціни на оренду і продаж житла), українською «заговорили» банкомати й автомати з продажу квитків.

В Україні більшість робітників оформлена безстроково, а в Білорусі робітників приймають на роботу на контракт терміном від року до п’яти. Якщо ти виступаєш проти начальства, то тебе звільнять, і ти не зможеш це оскаржити в судовому порядку. Але і в тому випадку, якщо робітник знайшов кращу роботу, а керівництво проти – звільнення теж неможливе. Доводилося вдавати з себе п’яних чи прогулювали роботу, щоб піти «по статті».

Опис українських курортів радше потребує безладності, ніж упорядкованості. Зрештою, такий вигляд має й увесь наш відпочинковий берег. Та це й непогано, якщо вдуматися. Усе по-рідному, з відтінком анархії, по-домашньому.

Євреї живуть поруч з українцями вже понад тисячоліття. А якщо народи живуть поруч, то їхня культура переплітається. Так сталося і з євреями та українцями. Сьогодні поговоримо про музику.

Ми прочитали позов про конфіскацію нерухомості екс-власників ПриватБанку у США і можемо зробити висновок: якби українські журналісти вміли будувати розповідь так, як це роблять американські прокурори, то наше суспільство знало б значно більше про те, чому Приватбанк у 2016 році довелося рятувати через націоналізацію. Далі — витяги з тексту позову. Номери на початку збігаються з нумерацією параграфів в оригіналі.

В той час як на Заході гаряче дискутують про подолання колоніального синдрому, в Україні воліють не помічати імперські маркери і залишають тим самим простір для можливого реваншу.

Ми знайшли єврейське кладовище на березі Інгулу, відвідали розташований поруч закинутий німецький цвинтар. Степ приховує кістки і надії багатьох. “Отут угорські могили з часу Другої Світової… Там закопали німецьких солдат, чорні археологи люблять приходити сюди… Євреїв, очевидно, розстрілювали на цьому схилі…” – невтомно розповідає Олег за кермом старих «Жигулів». “Молодий чоловіче, ключ до Півдня – один, – пояснює мені інтелігентний літній священник, або, як тут кажуть «батюшка», Микита Чудинович. – Геноцид 1930-1933 років. Усе. Більше анічого”.

Опубліковано одночасно Texty.org.ua і Liga.net