Матеріали автора Юлія Семенець

47-річний Олександр Антоненко з Чернігова був учасником боїв за висоту поблизу села Новоселівка під Черніговом (інтерактивна реконструкція цих подій – ось тут).До війни він працював зварювальником, у ЗСУ пішов добровольцем, потрапив до 1-ї танкової бригади. Розповідає: "Коли сказали, що нас узяли на утримання, здивувався, що за це ще й платитимуть. Того самого дня дали зброю. Форми не було. Хто в чому прийшов, у тому й пішов воювати".Менше, ніж через два тижні після добровільної мобілізації Олександр потрапив у полон – під час бою.Ми поспілкувалися з ним у січні 2023 року, після його повернення додому. Далі – пряма мова Олександра

Через 104 роки й 1 місяць після історичного бою під Крутами там знову лунали постріли та вибухи. Ішов ворог – той самий, споконвічний – російська орда. Знову рвалися на Київ.Історію другого бою пишуть зараз. Торік проти росіян єдиним фронтом виступили ЗСУ й тероборона. Бійцям дуже допомогли місцеві жителі, чого, до речі, не було в 1918-му. Прозріли?

21 січня біля дитячого садочка і будинку в Броварах попрощалися з 35-річною Оленою та 5-річною Міланою Пономаренко. Вони загинули в дитячому садочку, куди 18 січня впав гвинтокрил «Пума» з керівниками МВС на борту. Наступного дня маму з донькою поховали в селі Новоукраїнське, що на Ріпкинщині, це 30 кілометрів до Чернігова. Там живуть її батьки.

Тероборонець Микола Тополь з Чернігова дивом уцілів після бомбардування школи № 18 у Чернігові третього березня 2022 року.— Хлопчина просунув чотири пальці у щілину між плитами, — розповів чернігівський ДСНСник Максим Жилко.Урятований мешкав на вулиці Богуна, 46, незадовго до бомбардування прийшов у приміщення школи, де був штаб місцевої тероборони.Ця історія — лише один епізод, який пережили чернігівці у три страшні дні в березні 2022 року, коли російські літаки бомбардували житлові квартали і школи міста, доки два з них збили. Детальну інтерактивну реконструкцію подій 3-5 березня в Чернігові дивіться за лінком.

“Тату, я боюсь самольота”, — прошепотіла дворічна Кіра й притулилася до батька. Тієї миті моє серце стислося від болю. Я мріяла, що літак для нашого малятка буде символом подорожей, відпочинку та спокійного й заможного життя. А він став символом жаху.Спільний проєкт ТЕКСТІВ та газети "Вість" (Чернігів)

25 листопада, 14:00. У блоці №4 модульного будиночка в Новоселівці під Черніговом увімкнули світло. У коридорі смачно пахне смаженим м’ясом. Поки є електрика, жінки на кухні готують їжу. Працюють пральні машини. Тепло. 3,5 місяця люди живуть у польських модульних будинках, де всі комунікації працюють від електрики.У березні в Новоселівці точилися важкі бої за Чернігів, після яких від ошатного приміського села залишилися руїни. Хто може, відновлює житло самотужки. Ті, кому ремонтувати нічого, переїхали в тимчасові модульні містечка. Але російська армія дістала їх і тут — після обстрілів енергетичної інфраструктури в модульних містечках часто немає електрики. А це означає відсутність тепла, світла й води. Як вони виживають? Чи рятують їх генератори й газові балони?

Грала музика, було весело, діти бігали. Від входу ліворуч на столі лежали зразки зброї. Поряд стояли хлопці, ТРОшники. Один був одягнений у маскувальний костюм кікімори. Дітям роздавали смаколики та йогурти. Був стенд зі зброєю. Автомати, тубуси, макети гранатометів. Магазини для патронів. Гранати без чеки. У нас нещодавно сталася біда, поранило друга таким самим гранатометом. Дружина Юля сказала: "Який жах, ходімо звідси".

У чернігівських магазинах з вивіскою «Куликівські ковбаси» (власник торгової марки Віктор Труш, фермер з Куликівки) більше немає «московської» ковбаси. Сирокопчена «московська» тепер – «Столична» по 341 грн за кілограм, а варено-копчена (напівкопчена) «московська» стала «Чернігівською» по 208,5 грн за кг. Сир «Російський» став «Сметанковим» (308 грн за кг).До речі, як писали раніше ТЕКСТИ, сир «Російський» насправді зовсім не російський – це швейцарський «Тильзітер» з долини Ементаль.

Власник підприємства "Сівертранс" Віктор Вікторовський на другий день війни віддав машини в користування, коли стало зрозуміло, що місцеві морги не справляються й тіла загиблих ніде зберігати. Три фури два місяці стояли на вулиці Пирогова, ще одна — біля другої міської лікарні в Чернігові.