Статті

Напевне ви здогадуєтеся, звідки у столиці стільки розкішних машин, а під Києвом - стільки дорогих маєтків. І перші і другі часто належать не лише бізнесменам, а бідним як церковні миші державним чиновникам, що на свою копійчану зарплатню ледь визбирують на опалення подібного житла. "Сидіти на бюджетних потоках" - фраза, яку знають у нас дуже добре. Приблизне значення - те ж саме, що й "схопити бога за бороду", тобто вища стадія успіху в політиці/бізнесі. Автор: Анатолій Бондаренко

8 березня і 23 лютого - як інь і ян. Перше - для жінок, друге - для чоловіків. 8 березня більш людяне: завжди приємно дарувати квіти жінками. Важко пояснити дітям, що святкують 23 лютого, але «день мами» вони сприймають легко і невимушено. Важко пояснити, чому в садочку це свято відзначають, а вдома ні. Однак обидва свята мають подвійне дно. Думка про те, що влада така сама, як і суспільство, або навпаки - суспільство таке саме, як влада, почала ширитися від одного інтернет-інтелектуала до іншого після обрання Януковича. Нещодавно публіцист Володимир Золотарьов проілюстрував її красивою алегорією: суспільство дивиться на владу і з жахом бачить своє власне відображення.

Україна від часів Хмельницького не може визначитися з ким вона: з Росією чи Заходом. Німеччина знову, як уже двічі у 20-му столітті, намагається домінувати у Європі. Економічні труднощі Греції загрожують цілому ЄС, але загальні проблеми приходять з Балкан не вперше. Чи можна вирватися із замкнутого кола історії розмірковує Victor Davis Hanson, Tribune Media Services Переклад прислав читач ТЕКСТІВ під ніком Comentaries

Медицина, котра залишилася у спадок від Союзу, як система існувати фактично перестала. Будь-яке соцопитування, в будь-якому регіоні показує, що найбільше людей турбує якісь медичного обслуговування. Медики скаржаться на низькі зарплати, але, по великому рахунку, їх влаштовує нинішня система і спроби реформ галузі наражаються на спротив лікарів. Влада оголосила, що реформуватиме медицину. Наразі реформаторський експеримент триває у Дніпропетровській, Вінницькій, Донецькій областях і Києві. В цій статті йдеться про те, яку схему медичного обслуговування маємо отримати по завершенню реформи. Автор: Володимир Хильчук, Дніпропетровськ

Можна розказувати про духовність, але від тілесних відчуттів нікуди не дінешся. Очевидно, дискурс «духовності» користується у нас значно більшим попитом, бо, завівши мову про тіло, неминуче доводиться стикатися з якимись «незручними» темами. Наприклад, роботи Вови Сая, який робить скульптури з курячої шкіри, про старість. Сам матеріал викликає негативні емоції, відторгнення, відразу, асоціюється з відходами. Є куряче м'ясо, яке їдять і бридка куряча шкіра, яку викидають. Насправді це стан в якому перебуває більшість наших пенсіонерів. Завершилася скандальна виставка «Українське тіло». Про те навіщо виставляти провокативні роботи розповідає один з кураторів Леся Кульчинська:

Близько $28 млрд. втратила Україна за час президентства Януковича через непрофесійні дії Партії Регіонів, її президента і прем’єра. Це лише прямі збитки, які відносно легко порахувати. До них варто додати зростання корупції, завищені ціни під час тендерних закупівель, рейдерські атаки на приватні підприємства, збільшення бюрократичної тяганини, скепсис закордонних інвесторів і безліч критичних статей про нашу країну у світових ЗМІ. Збитки рахував: Тимофій Крамарів

Хто має найбільший вплив у країні? Янукович? Ахметов? Азаров чи може Юра Єнакієвський? Достеменно це мабуть не знають навіть депутати у парламентській фракції Регіонів. Логічно, що найвпливовіша людина має отримувати від владного ресурсу найбільше. В Україні статки робляться на державних закупівлях, адже щодня тут витрачається майже 1 млрд. грн., хабарі і розпил держбюджету це копійки на такому фоні. На основі відкритих даних, левову частку яких зібрали з «Вісника державних закупівель» наші колеги із видання «Наші гроші», ми склали рейтинг ТОП-9 переможців тендерних змагань за 2011 рік.Автор: Тимофій Крамарів

Закриття Центру візуальної культури при Могилянській академії не лише спричинило гостру полеміку в суспільстві, але й змусило задуматися над тим, чи все те, що пропонується під виглядом мистецьких витворів, насправді є мистецтвом. ТЕКСТИ підготували переклад статті із газети "Нью-Йорк Таймс", яка присвячена чи не найбільшому скандалу в мистецьких колах США. Десятки картин, які вважалися новознайденими шедеврами абстрактного живопису, виявилися підробками. Що це - фатальна помилка експертів чи неймовірний талант шахраїв? Чи просто об'єктивне підтвердження того, що насправді й оригінали цих "шедеврів" - всього-навсього розпіарена мазанина, скопіювати яку елементарно просто? Автор: Патріція Коен, Нью-Йорк Таймс

Роман білоруського письменника Альгерда Бахаревіча "Праклятыя госці сталіцы" написано у 2004-2005, а видано у 2008 році. Книжка цілком божевільна, сюрреалістична і абсурдна. Але, як і годиться сюрреалістичному твору, усе виглядає цілком реальним, лише з незначними перебільшеннями - від кар'єри радянського активіста товариша Мінуса (тата головного героя), до желе у кав'ярні "Вавёрачка", від лукашенківської журналістики, до підготовки до Державного свята. Нереальним здається лише театр "Мінус". Але "спектаклі", що там відбуваються, - яскрава карикатура на цілком звичайні соціальні події. Екзотичною літературою цікавиться: Євген Лакінський,

Націоналісти піднімаючи на щит расову теорію рубають гілку на якій сидять: від того чи вважатимуть мігранти нашу мову своєю, чи користуватимуться російською і боятимуться українців залежить майбутнє нашої мови і культури. Є чудовий приклад. Квебек не отримав самостійності, бо французи зневажали мігрантів, а англосакси всіляко заохочували їх до співпраці й інтеграції. Тиждень триває обговорення заяви прес-секретаря «Свободи» Сиротюка, те, що на Євробачення їде людина, «не нашої раси». Медіа поступили б правильно, аби проігнорували цей пук. Бо по-перше маячню озвучив дрібний клерк маргінальної організації, а обговореня у ЗМІ тільки надає їм ваги. А по-друге коли, наприклад за столом де обідають культурні люди, якийсь гопнік голосно висякається, то прийнято робити вигляд, що на його промовистий жест ніхто не звернув уваги. Тепер же завдяки всемедійному обуренню чимало громадян вважатиме усіх хто розмовляє українською й іноді вдягає вишиванку неадекватними расистами.