Статті

Як виглядав український антклерикал років 20 тому? Рідкісний вид, атавізм комунізму, закоренілий «совок», учорашній інструктор райкому чи викладач наукового комунізму або переконаний маргінал-інтелігент, що живе за принципом «завжди бути проти». Усі тогочасні свідомі і не дуже українці йшли у новозбудовані храми за «духовним відродженням». Сьогодні тренд інший - недовіра і насмішки над церквою, а ставлення пересічних обивателів до віруючих християн у повсякденному житті далеке від політкоректності. Автор: Костянтин Воздвиженський

Компроміс між «Батьківщиною» й «УДАРом» покращить шанси опозиції в окремих округах, але не допоможе сформувати більшість в майбутній Раді. Зняття «УДАРом» та «Батьківщиною» по 26 кандидатів-мажоритарників на користь одне одного викликало різні оцінки – від захоплення самим фактом того, що нарешті політики зробили хоч щось адекватне, до обурення тим, що узгоджено кандидатів лише в 52 округах і критики способу, в який опозиційні партії приймали своє рішення. Так чим вважати підсумки переговорів між «УДАРом» і «Батьківщиною» – успіхом чи поразкою? Поточний момент аналізував: Тарас Шамайда

У навколополітичній тусівці всі говорять про Демократичний Альянс, партію, котра вперше вирішила будувати виборчу кампанію виключно на пожертви громадян і виключно силами власних членів, котрі працюють безкоштовно. ТЕКСТИ провели день у штабі лідера партії Василя Гацька, який балотується до ВР по одному з київських округів. За «альянсівцями» спостерігав: Сергій Клімови4

Незалежно від партійної приналежності, не можна обирати людей, що відмовляються робити свою роботу. У червні ми зробили візуалізацію, що стала підсумком року спостережень за депутатами ВР. Нагадаємо, у травні 2011 року, під тиском громадськості, спікер Ради Володимир Литвин дав розпорядження оприлюднювати дані з журналу ручної реєстрації депутатів у ВР, що дозволило відслідковувати, чи справді депутат був присутній на засіданні.

Влітку 1917 року Центральна Рада могла покладатися на величезний військовий контингент. Після Жовтневого перевороту у Петрограді, більшовикам не вдалося опанувати Київ, позаяк Центральна Рада сконцентрувала в столиці зразу п’ять українізованих полків. У середині грудня ті самі частини зірвали в столиці планований більшовиками червоний переворот. Водночас наступ на Київ частин розагітованого більшовиками 2-го Гвардійського корпусу зупинили полки українізованого корпусу генерала Павла Скоропадського. Невдовзі, цих полків не стало як таких. Автор: Дмитро Калинчук

Ярослав Мазурок, який 26 вересня у столичному торговому центрі «Караван» холоднокровно убив трьох людей, не є якимось феноменом – подібних йому в Україні сотні. Він не найманий убивця, терорист чи месник, як його намагаються показати ЗМІ – просто «чувак» з пістолетом, у якого забракло сил впоратися із проблемами у своєму житті. Щороку в Україні скоюють приблизно 2,5 тис. убивств і замахів. У переважній більшості випадків, ці злочини на стільки ж химерно вмотивовані, як і те, що скоїв Мазурок. Вивчав злочинну поведінку Андрій Лаврик

Один із найзагадковіших персонажів української літератури ХХ століття – В. Домонтович – про непересічних митців і філософів минулого. Пантелеймон Куліш був практично публічним коханцем таких жінок, як письменниця Марко Вовчок або дружина поета Леоніда Глібова Параска. При цьому він користувався лояльністю їхніх чоловіків, а Глібову навіть дякував за цю лояльність у листах. Читав: Олег Коцарев

На перший погляд, як і на другий чи третій, усе досить просто: в країні, де є свобода слова, будь-хто зможе захистити свою репутацію. Там же, де свободи слова та преси немає - немає і шансів спростувати наклеп. Закон про кримінальну відповідальність за наклеп відхилено. Але його ініціатори не збираються відмовлятися від своєї ідеї, потерпівши фіаско вони взялися за пропаганду. Зокрема, днями у Фейсбуці була створена група, члени якої, під прикриттям боротьби із замовними матеріалами проштовхують ідею кримінального переслідування журналістів. Автор: Сергій Гузь, журналіст, виконавчий секретар Незалежної медіа профспілки України

Якось, повертаючись додому, в Донецьк, із зимової вакації у Карпатах, їхав у купе потяга «Івано-Франківськ – Дніпропетровськ» з трьома хлопцями з Франківщини, що прямували на схід за місцем навчання або роботи. Спілкувались поміж собою українською мовою, однак – лише між собою: коли повз гурт пробігала молода провідниця, один з них (студент) звернувся до неї російською: «Извините, а когда вы откроете туалет, чтобы можно было вымыть руки?» Несподіваний перехід на російську мову був для нього – як, правдоподібно, й усіх оточуючих – настільки природним і звичним, що ніхто не звернув на нього уваги. За мовною практикою спостерігав: дончанин Сергій Стуканов

Уже не секрет, що найбільші компанії-монополісти в Україні належать російським бізнес-структурам. Управління такими компаніями здійснюється на азіатський манер: централізація влади в руках ставленика власника і терор підлеглих як метод управління. Відтак, - новий керівник – новий звичай, нові фаворити, інтриги і боротьба. Щодо західних компаній в Україні, - так звана «західна корпоративна культура» як запорука етичного ведення бізнесу і ставлення до персоналу є лише міфом за виключенням «офіційної зарплатні», без конвертів. Корпоративну корупцію досліджував: Павло Контрактович