Серйозним структурним обмеженням політики Росії та її м’якої сили за кордоном є відсутність чітко сформульованої ідеї партнерства. Російські стратеги не здатні сприйняти те, що більшість м’якої сили Америки та Європи постає із спроможності Заходу будувати продуктивне партнерство і створювати нові можливості. Натомість російські політики зосередилися на мобілізації лояльних громад, які не бачать для себе можливостей в національній українській державі. Автори: Александр Богомолов та Олександр Литвиненко, Сhatham House

Росія покладається на її національні міфи, щоб розробляти проекти, покликані прив’язати Україну до «спільного майбутнього» з Росією та іншими пострадянськими країнами. Ці розробки трансформуються на засоби впливу в Україні за допомогою таких каналів, як Російська православна церква, ЗМІ, формальні та неформальні бізнесові мережі та неурядові організації. Автори: Александр Богомолов та Олександр Литвиненко, Сhatham House

Цитата, винесена у назву статті, - з вірша Максима Рильського. Він не без гіркоти протиставляв провінційність тогочасної української культури, яку брутально втискували в рамці “пролетарського” реалізму, - високому модернізмові, взорованому на тривку багатовікову традицію. І під знаком такої от туги за Європою, ностальгічного прагнення долучитися до того простору, в якому колись органічно розвивалося вітчизняне письменство, минув чи не весь ХХ вік. Закономірно, що поновна спроба модернізації при кінці ХХ століття означала нові акценти на опозиції європеїзм / ґрунтянство. Автор: Віра Агеєва