Історик і політолог, дослідник античних воєн і військових стратегій, викладач Університету Північної Кароліни д-р Брет К. Деверо у своєму блозі пояснює, чому НАТО – попри можливі обіцянки – навряд закриє небо над Україною і чи стане повноцінною стороною війни з Росією. Ми переклали фрагмент однієї з його публікацій на цю тему.

Зараз німецькі медіа та експертне середовище набагато більше підтримують ідеї допомоги Україні, ніж уряд. Вперше за багато десятиліть у ФРН говорять про речі, які раніше були неможливими. Активно обговорюються допомога Україні, надання зброї, критика політики німецького уряду щодо РФ, яка де-факто веде до війни й умиротворення агресора. Це робить навіть журнал «Шпігель», традиційно скептичний щодо європейської та насамперед трансатлантичної архітектури безпеки.

У разі провалу переговорів із Заходом щодо "гарантій безпеки" Росія погрожує вжити такі заходи, як розміщення військової інфраструктури РФ на Кубі та у Венесуелі.

Північноатлантична рада оприлюднила заяву, в якій попереджає Росію про наслідки у разі агресії проти України та покладає на неї відповідальність за нинішню напругу, а також наголошує, що РФ не має жодного права втручатися в будь-які питання членства України в Альянсі – це стосується виключно самовизначення України.

Росія своїми діями дестабілізувала не лише Україну, не лише Європу, а й увесь світ – оскільки йдеться про демонстративну агресивну поведінку ядерної держави.

Глава Пентагону Ллойд Остін під час понеділкової зустрічі з керівниками оборонного відомства США обговорив ситуацію навколо України, яка характеризується подальшим нарощуванням військового контингенту з боку Росії.

23 серпня у Києві відбувся саміт Кримської платформи.

Таліби не раз були в Москві впродовж останніх років. Причому у 2019 році з делегацією бойовиків, або, як дедалі частіше кажуть у державних російських медіа, делегацією «політичного крила руху талібів» зустрічався навіть глава МЗС Росії Сергій Лавров.

Політика Віктора Орбана не просто відчиняє ворота східному капіталу – вона може зробити країну просто-таки троянським конем КНР в Євросоюзі. Вже видно багато ознак цього.

На рівні Норвегії, яка також не є членом Євросоюзу.