«П..дори» йдуть. Йдуть швидко. Потрібно вносити коригування. Поки «п..дори» йдуть, рахуєш секунди і молишся, щоб снаряд встиг знищити хоч когось.Політ під час сильного вітру — справа дуже нервова. З одного боку, великий ризик втратити дрон і залишитися без «очей», доки не привезуть новий, а з другого — там, на позиціях на нулі, саме зараз, цієї хвилини, може загинути чийсь син, брат, сестра, мати або батько.Read this article in English

Український режисер, колишній політв’язень Кремля, військовослужбовець ЗСУ Олег Сенцов показав відео важких окопних боїв. Він пояснив, що хоче, щоб правду про війну бачило більше людей.

27 серпня, 03:40 ранку. Горлівський напрямок. Ми вирушаємо джипом у глупу ніч. Нас троє: я та ще двоє пілотів зі взводу ударних безпілотників 24-ї ОМБр імені короля Данила. До перших півнів маємо дістатися точки, з якої пілоти уразять дві цілі. Перша — антена, що управляє комплексом "Муром-С", системою камер відеоспостереження. Друга ціль — російський командно-спостережний пункт, біля якого постійно крутяться окупанти.

ТЕКСТИ взяли інтерв’ю в офіцера одного з батальйонів 241-ї бригади територіальної оборони, який попросив не називати свого прізвища. Військовий брав участь майже в усіх військових кампаніях після повномасштабного вторгнення, а зараз його частина воює з росіянами на сході.

Снайпер із позивним Царь розповідає про завдання, які його колеги виконують під час контрнаступу, та про проблеми російських стрільців. А також про те, чому важливо донатити на снайперське спорядження.

— Трохи збили температуру, але нижче за 39 не падає. Сьогодні (20 березня — ред.) була третя операція, завтра наступна, — розповідає телефоном 19-річний Дмитро Терещенко, солдат 119-ї бригади ТРО, окремого 167-го батальйону з позивним "Чемпіон", чернігівець. — Видаляють осколки. Вони в легенях, у нирках, у шлунку. Броня зовсім не захистила, усе пройшло крізь неї, — додає він. — Лікарі кажуть, що тепер у мене два дні народження. Бо з такими травмами не виживають.Read this article in English

Про найболючіші проблеми в організації бою, які спричиняють втрати бійців та іноді змушують залишати позиції, ми поговорили з сержантом, який зараз перебуває на передовій. Щоб не створювати нашому співрозмовнику проблем із керівництвом, ми не оприлюднюємо його імʼя та прізвище.

Українська влада має знайти інші шляхи розв'язання проблеми нестачі коштів.

Росіяни систематично полюють на медиків і знищують медичні пункти на передовій. За таких умов натівські стандарти, які передбачають 1 год на транспортування пораненого до польового шпиталю, не працюють. У тилових госпіталях — черги на кілька сотень осіб, які поранені бійці мусять вистояти, щоб потрапити на огляд до лікаря й отримати довідку про комісування. Реабілітаційних центрів також недостатньо, зважаючи на кількість поранених.

29-річного піхотинця посеред бою прошила черга. Найболючіше Сашко відчув руку. Від неї швидко почало німіти все тіло. Хлопець сам наклав собі тугу пов’язку й намагався не знепритомніти. Розумів, що добре було б переміститися в більш прикрите місце, але рухатися не міг. Перестрілка тривала, тіло затерпало. Стрілецький бій перейшов у артилерійський. За кілька хвилин Сашкові прилетів уламок міни в шию. Далі вибух – і контузія.